В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
Читати далі про необхідність навчатися…
Над цим питанням я задумався після того, як прочитав у Олександра Семенюти (FireOn) статтю про «Уроки скоропису у вузі». А точніше, після того, як в коментарях до цієї статті зав’язалася така собі дискусія про совковість методів викладання у вищих навчальних закладах, та те, чому ця ситуація досі залишається фактично незмінною.
І знаєте, про що ще я подумав? Якби у мене не було особистого блога, то цей пост швидш за все не з’явився б (просто не було б де його опублікувати). З кожною наступною подібною ситуацією я все більше переконуюся, як це класно – мати власний особистий блог.
Якщо в двох словах: у вузах до сих пір панує багато в чому хибне переконання, що конспекти неодмінно потрібно писати і що робити це необхідно тільки вручну! Мовляв, якщо використати конспект товариша або й взагалі – скористатися електронною версією конспекту, залишеного минулими поколіннями студентів – то в голові нічого не відкладеться. А так – хоча б механічна робота змусить вас засвоїти матеріал.
Читати далі про радянські принципи та небажання здобувати освіту…