Але на днях дружина скинула мені лінк на такі Правила Дорожнього Руху та екзаменаційні білети, що я просто не можу втриматися, щоб не поділитися з вами.
Якщо, вивчаючи правила дорожнього руху та здаючи іспит у ДАІ ви ловили себе на думці, що в житті все зовсім інакше, тоді вам пощастило. Вашій увазі пропонуються РЕАЛЬНІ правила дорожнього руху. Дивіться і насолоджуйтесь:
Автор фотографії: Сподіваюся, я ще не встиг вам набриднути своїми уроками керування автомобілем та історіями навчання в автошколі. У будь-якому разі, думаю, це буде остання стаття на цю тему. З двома попередніми ви можете познайомитися за посиланнями:
Третя стаття буде коротшою та носитиме максимально практичний характер – в ній я поділюся корисною інформацією щодо будови автомобіля, яка особисто для мене дуже полегшила процес початкового навчання.
Основні труднощі навчання для абсолютних початківців (особливо, якщо йдеться про машину з механічною коробкою передач) полягають в запам’ятовуванні цілого ряду дій, які слід виконати, щоб рушити з місця, загальмувати, зупинити автомобіль, перебудуватися в іншу смугу для руху тощо. Всі ці дії пов’язані з пришвидшенням чи навпаки – сповільненням – а отже супроводжуються постійним перемиканням передач та маніпулюванням педалями зчеплення, гальма та газу.
У першій статті я вже описував перелік та черговість дій, які потрібно здійснити, щоб рушити з місця. Досвідчений водій робить це все на повному автоматі – навіть не замислюючись, чому так виходить. Якщо спобувати попросити його пояснити, як він керує автомобілем, думаю, він не зможе цього зробити. Принаймні так – щоб було зрозуміло новачкові. Завчати ж послідовність, не розуміючи, що відбувається „всередині” – як мінімум не дуже розумно. І звісно ж – набагато складніше.
Сьогодні мав нагоду поспілкуватися з однією людиною, про речі, які формують індивідуальний світогляд кожного. І ця розмова наштовхнула мене на деякі цікаві думки.
Що впливає на формування молодої людини (скажімо, школяра) як особистості? Що перетворює одних людей на самодостатніх індивідів, які вже у дуже молодому віці повністю беруть на себе відповідальність не лише за свою долю, але й за те оточення, на яке хоча б потенційно можуть впливати? І що не дає іншим не те що ставити і досягати якихось цілей, а взагалі – привести в порядок хоча б невеличкий «мікросвіт» свого повсякденного існування? Чому одні керують, а інші – дозволяють (ба, навіть прагнуть), щоб ними керували?
Знайти відповідь на ці запитання дуже складно…
Філософія твого життя…
Свідомість кожної людини – це по-суті набір певних переконань та стереотипів. Правил, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Але когось цей «набір» приводить на саму вершину: робить успішними бізнесменами, політиками, всесвітньовідомими діячами культури або науки – а когось – опускає на самий низ – під паркан із пляшкою горілки чи у смітник, який вони називають своїм домом.
Звернув увагу на те, як змінюється ставлення людини до навчання, після того, як вона закінчує всі формальні, нав’язані загальними для всіх суспільними правилами та стереотипами, заклади навчання (школу, технікум, університет, академію тощо). Можна кілька років вивчати у школі складні математичні функції, з нетерпінням дочікуючись закінчення уроку. А можна вивчити їх за два дні, коли вони стануть необхідні вам у повсякденному житті. Наприклад, для програмування.
Мені от просто стало цікаво, скільки років потрібно було б витратити, щоб, наприклад, дати учням знання про установку та налаштування WordPress? А деякі 15-річні підлітки поглинають цю інформацію за два дні тільки тому, що шалено мріють про власний окремо встановлений блог. Набагато складніше для них, випросити у батьків грошей на оплату хостингу!
Але зараз не про те! Вчора, перекладаючи статтю для Менеджмент@БЛОГа наткнувся на цікавий матеріал, про фактори, від яких насправді залежить ефективність навчання окремо взятої людини. Знайшов для себе кілька цікавих моментів:
Чесно кажучи, не планував повертатися до теми Правил Дорожнього Руху, розглянутих більш детально в статтях про уроки керування автомобілем: 
