Ті з вас, хто читає мій основний блог „Українська блогосфера”, безперечно, вже знають, що на днях я відкрив ще один блог, про Flash, PHP та веб-програмування для новачків. Не буду повторюватися і вже вкотре переказувати завдання, які стоять перед новим блогом. Кому це цікаво – прочитає інформацію „Про блог”, а також першу вступну статтю на Nub.com.ua.
Сьогодні я хотів би трішки поговорити про доцільність створення такого ресурсу і те, чим на мою думку, він може стати корисний читачам.
Ідеологія блога про Flash, PHP та веб-програмування!
У мене немає дизайнерської чи технічної освіти (хоча розробкою flash-банерів я займаюся вже 2 роки, а з PHP маю справу більше року). Але, як би дивно це не прозвучало, для цілей, які ставляться перед новим блогом про веб-програмування, відсутність спеціальної освіти – це радше перевага, ніж недолік. Адже в мережі існує безліч блогів „гуру” та відомих дизайнерів і програмістів, які пишуть про „хитрощі” та „премудрощі” своєї професії і роблять це дійсно цікаво. Мені б не хотілося применшити їхні заслуги – такі блоги справді дуже корисні і потрібні. Але реально користуватися порадами, викладеними у них, можуть такі само професіонали, які давно вже знайомі з основами професії. Новачку на таких блогах робити нічого.
Читати далі про місію нового блога Nub.com.ua…
В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
Читати далі про необхідність навчатися…
Сьогодні абсолютно випадково натрапив на посилання на свій блог у Богдана Варщука G3D-а, який пропонує долучитися до чергової естафети під назвою “Чого я досягнув у житті”. Ну так – то й так! Чудова причина поповнити блог ще однією статтею. Тим більше, що пишу я в особистому блозі не дуже часто.
Мені імпонує фраза, сказана кимось із відомих: “Як тільки ви визнаєте, що чогось досягнули – значить настав час помирати”! Насправді, я усвідомлюю, що всі ті кроки, які вже довелося пройти на моєму короткому життєвому шляху – це лише початок. Сподіваюся, майбутнє буде сповнене новими враженнями та відкриттями. Ну і звісно ж – досягненнями.
Але, звісна річ, є кілька речей, за які я вдячний долі:
Дізнатися, так за що ж я вдячний долі…
У всьому світі, мабуть, не знайдеться й десятка людей, які були б повністю задоволені своєю долею. Вони можуть посміхатися на прес-конференціях та поглинати чорну ікру в найдорожчих світових ресторанах. Вони навіть можуть ствердно відповідати на запитання: „Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?” – і при цьому говорити щиру правду. Але, як би там не було – вони майже завжди знають чого їм не вистачає, щоб було ще краще!
Погодьтесь, більшість людей прекрасно знають (чи принаймні, думають, що знають), чого їм не вистачає „для повного щастя”. Комусь не вистачає квартири, хтось мріє про машину, інший – знайти ідеальну пару для шлюбу, хтось – схуднути, поправитись, почати власний бізнес, наростити м’язи, розірвати стосунки, які не приносять задоволення, позбавитись від целюліту, кинути палити, купити новий нетбук… і т. д. і т. п.
Читати далі про цілі та “переходи”…
Коли кількість ідей та напівреалізованих проектів зростає, цілком закономірне запитання, яке постає перед людиною: „Де б узяти дві-три, а ще краще – зразу 10 додаткових годин у добі?” Мені довелося перевірити істинність цього твердження на власному прикладі.
Останнім часом як на роботі, так і поза нею доводиться реалізовувати дуже багато нових ідей та працювати над різноманітними проектами. Як правило, все закінчується просто-таки шаленою втомою, недоспаними ночами, темними колами під очима і головним болем, який стає все більш регулярним.
Звісно, вирішити цю проблему повністю неможливо. Але можна розпланувати свій час таким чином, щоб встигати більше. Основна хитрість полягає в тому, як людина виконує поставлені завдання. Якраз „нелогічність” цієї хитрості і призводить до того, що більшість людей закінчують свій день із незмінним головним болем!
На жаль, я вже не згадаю, де вперше про це прочитав. Але спробую поділитися із вами досвідом…
Читати далі про те, як робити більше за менший час…