Блог Ярослава Федорака

У всьому світі, мабуть, не знайдеться й десятка людей, які були б повністю задоволені своєю долею. Вони можуть посміхатися на прес-конференціях та поглинати чорну ікру в найдорожчих світових ресторанах. Вони навіть можуть ствердно відповідати на запитання: „Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?” – і при цьому говорити щиру правду. Але, як би там не було – вони майже завжди знають чого їм не вистачає, щоб було ще краще!

Погодьтесь, більшість людей прекрасно знають (чи принаймні, думають, що знають), чого їм не вистачає „для повного щастя”. Комусь не вистачає квартири, хтось мріє про машину, інший – знайти ідеальну пару для шлюбу, хтось – схуднути, поправитись, почати власний бізнес, наростити м’язи, розірвати стосунки, які не приносять задоволення, позбавитись від целюліту, кинути палити, купити новий нетбук… і т. д. і т. п.

Читати далі про цілі та “переходи”…

Коли кількість ідей та напівреалізованих проектів зростає, цілком закономірне запитання, яке постає перед людиною: „Де б узяти дві-три, а ще краще – зразу 10 додаткових годин у добі?” Мені довелося перевірити істинність цього твердження на власному прикладі.

Останнім часом як на роботі, так і поза нею доводиться реалізовувати дуже багато нових ідей та працювати над різноманітними проектами. Як правило, все закінчується просто-таки шаленою втомою, недоспаними ночами, темними колами під очима і головним болем, який стає все більш регулярним.

Звісно, вирішити цю проблему повністю неможливо. Але можна розпланувати свій час таким чином, щоб встигати більше. Основна хитрість полягає в тому, як людина виконує поставлені завдання. Якраз „нелогічність” цієї хитрості і призводить до того, що більшість людей закінчують свій день із незмінним головним болем!

На жаль, я вже не згадаю, де вперше про це прочитав. Але спробую поділитися із вами досвідом…

Читати далі про те, як робити більше за менший час…

Коли я ще навчався у школі, то був на 100% переконаний, що успіх людини в житті дуже значною мірою залежить від її походження. Тут начебто все логічно! Припустимо, народився б я у родині нафтового олігарха – була б у мене квартира, машина і власний валютний рахунок у Швейцарському банку ще до того, як мені виповнилося 18 років.

Але ж у такому разі йдеться саме про матеріальну складову успіху! А як же бути з психологічною? Що, врешті-решт, робити з душею?

Не знаю, чи приносять великі гроші щастя, але чомусь, коли спробую уявити себе магнатом-міліонером, то у думках я щасливішим не стаю. А отже можна припустити, що і в реальності буде так само…

Значить, для того щоб бути успішним – замало бути багатим. З чого робимо висновок – народження у родині нафтового магната саме по собі не робить людину успішною. Багатою – так!

Але не успішною.

Читати далі про вихід за межі зони комфорту…

Останнім часом, разом із накопиченням нових проектів, завдань та інтересів, я все більш гостро відчуваю постійну нестачу часу. А раз так – доводиться обирати, чим зайнятися прямо зараз, а що відкласти на потім…

Здавалося б, у цьому підході немає нічого дивного, адже так поступає абсолютна більшість людей. Кожного дня, приходячи на роботу, ми змушені розставляти пріоритети щодо виконання тих чи інших завдань (а у найгірших випадках ці пріоритети замість нас розставляють інші люди). Кожного дня, приходячи з роботи додому, ми знову ж постаємо перед пріоритетами: почитати книгу, яка вже давно вкривається пилюкою на полиці; відповісти на електронні листи від друзів; сходити з дружиною у кіно; чи завалитися на диван і подивитися телевізор.

Наші пріоритети часто не дають нам розважитись чи просто зіграти в покер, пропустивши кілька пляшечок пива з друзями.

Думаю, я мало кому відкрию секрет, якщо скажу, що 20% наших зусиль приносять 80% результату – це знаменитий принцип Парето, про який сьогодні знає майже кожен. Цей принцип діє практично у всіх сферах життя. 20% людей володіють 80% світового багатства; 20% наших занять створюють 80% ефекту, а 20% клієнтів компанії приносять 80% прибутку… продовжувати можна скільки завгодно!

Про що мало хто знає – так це про причину, яка не дає змогу втілити принцип Парето кожній пересічній людині! Адже очевидно, що збільшивши виконання найбільш ефективної роботи з 20% до 40% ми підвищимо свою ефективність майже вдвічі, а при цьому – витрачатимемо точнісінько таку саму кількість часу. Якщо ж всі 100% часу ми будемо зайняті тільки тими справами, які мають найбільше значення – тоді наша продуктивність зросте на (80*5) 400%!!!

Читати далі про практичне застосування принципу Паретто…