Блог Ярослава Федорака

Відомий філософ Аристотель колись говорив: “Гроші не роблять нас щасливими, а лише заспокоюють нерви”. Ця фраза, прочитана сьогодні у статті за матеріалами виступу Блаженнішого Кардинала Любомира Гузара, наштовхнула мене на роздуми.

Адже й справді, щастя приносять не гроші, і навіть не їх кількість, а сльоза на очах бабусі, до якої ви несподівано приїхали на день народження; посмішка на обличчі дружини, якій ви раптом вирішили подарувати квіти; теплі обійми старого друга, з яким ви не бачилися сто років…

Щастя – це коли ви займаєтеся своєю справою не тому, що за неї вам заплатять n-ну кількість грошей, а тому, що не займатися просто не можете і займалися б навіть якби не було ніякої фінансової мотивації.

Щастя – спостерігати як світ навколо вас і завдяки вам стає кращим. Розуміти, що ви потрібні цьому світові, вашому навколишньому оточенню, людям, які вас люблять і поважають, як і вони потрібні вам.

Щастя – знати, що ви живете повним життям і окрім роботи 8 годин на день 5 днів на тиждень у вас є те, що запалює вогник в очах. Без різниці, хобі це, сім’я, діти, друзі чи все одночасно!

Читати далі про гроші та щастя…

Попри деяку „заїждженість” тематики управління часом та наявність суттєвих сумнівів щодо того, що часом можна „керувати” у класичному розумінні цього слова, я вже давно обдумую велику статтю про те, як, коли, на що і навіщо люди витрачають свій час. У мене вже навіть з’явилася власна невеличка „філософська система” щодо цієї тематики. Правда у ній безліч „темних плям” і парадоксів, які важко пояснити. Але ж і я не Кант чи Декарт.

А вся справа в тому, що постійно розширюючи обсяг своїх бажань та обов’язків, я все більш матеріально стикаюся з нестачею часу. Просто фізично не вистачає „простору” для того, щоб виконувати все заплановане. Як наслідок – „під ніж” іде сон та час для відпочинку. Останній, чесно кажучи, зі всіх сил опирається, іноді вводячи мене у стан абсолютного ступору, коли працювати треба – але вже неможливо. Доводиться дивитися якийсь фільм чи йти на прогулянку, щоб відновитися. А про ранкові страждання, коли вже час на роботу, а ти відчуваєш себе зовсім невиспаним та „розбитим” я краще промовчу.

Отже, надмір планів, надмір завдань, надмір робіт… І відмовлятися від чогось зовсім не хочеться! Зрештою, чи не зараз той вік, коли потрібно пробувати все, на світі, щоб знайти свою нішу, своє покликання, те, що приноситиме найбільше задоволення? А нові ідеї все накопичуються та накопичуються. При цьому годин у добі більше не стає…

Відволікаючі фактори. Як від них позбавитися?

Втім, навіть того, що є, може виявитися більш, ніж достатньо, якщо навчитися боротися з відволікаючими факторами, які в прямому сенсі пожирають час і роблять це з такою „наполегливістю” та безнадійністю, що іноді руки опускаються.

Шукаючи способів боротьби з цими „нахабами”, які в кінцевому рахунку крадуть мій вільний час та сон, я прийшов до деяких висновків, якими спішу поділитися:

Читати далі про відволікаючі фактори та боротьбу з ними…

Автор фотографії: madmolecule В „Українській блогосфері” я неодноразово згадував, що займатися розвитком власного блога є сенс лише тоді, якщо ви дійсно отримуєте задоволення від процесу. А у випадку, якщо ви хочете перетворити ведення блогів на бізнес – отримання задоволення стає імперативою. Втім, для багатьох людей це твердження є не тільки не очевидним, а навіть сумнівним. Вони розділяють роботу (те, що приносить гроші) та задоволення, стверджуючи, що перша зовсім не зобов’язана бути ні приємною, ні улюбленою – головне, щоб забезпечувала засобами для існування.

Втім, поміркувавши над цим питанням ще раз, я, здається, знайшов математично точну відповідь на запитання, чому по-справжньому багаті люди ніколи не займаються справою, яка їм не подобається. Втім, перш ніж перейти до доведення теореми, давайте розберемося з аксіомою.

Багата людина не та, яка багато заробляє, а та, яка витрачає менше, ніж отримує!

Сподіваюся, що дана істина не потребує доведення? Адже дійсно, не має значення, скільки ви заробляєте! Якщо ви витрачаєте все до останньої копійки – ви не є багатою людиною. Про таких людей говорять: „живе від зарплати до зарплати” (чи, у випадку з бізнесом – „від прибутку до прибутку”).

Читати далі про роботу багатих людей…

Сьогодні мені знову хотілося б повернутися до улюбленої (останнім часом) теми – управління часом. Хоча звісно ж, коли люди використовують це словосполучення – „управління часом” – вони мають на увазі щось інше. Бо як можна керувати часом? Ми ж не можемо зупинити його, чи сповільнити, чи, тим більше, змусити рухатися в інший бік. Ми не можемо керувати часом – зате ми можемо керувати собою (що частенько виявляється анітрохи не легше).

„Робіть те, що вам подобається. Отримуйте задоволення від своєї роботи”, – учать численні книги світових гуру успіху. З цим твердженням наче й не посперечаєшся! Адже й справді, людина здатна досягнути успіху лише за умови щирої любові до своєї роботи. Втім, будь-яке, навіть найулюбленіше завдання, іноді:

• набиває оскомину, якщо ним займатися занадто часто (довго);
• включає в себе ряд діяльностей, які приносять мало задоволення (чи взагалі його не приносять).

Наприклад, я дуже люблю займатися блогінгом. Втім, мені набагато більше подобається писати статті і спілкуватися з читачами, ніж оновлювати вордпрес, реєструвати блог у різноманітних каталогах та чистити коментарі від спаму. З іншого боку – ці завдання також є необхідними для розвитку проекту, і тому відмовитися від них неможливо.

Якби блогінг приносив мені тисячі доларів – я б найняв окрему людину, яка виконувала всі ці технічні функції. Але оскільки наразі це зовсім не так – доводиться все робити самостійно.

З іншого боку, у світі існує безліч інших видів діяльності, які приносять задоволення, але не є ні необхідними, ні терміновими. Хтось полюбляє погратися в комп’ютерні ігри, хтось витрачає час на мильні телесеріали, а хтось читає Донцову. Прямо скажемо – заняття радше для душі, ніж для користі. Але іноді так хочеться подарувати їм годинку-другу свого життя.

Читати далі про “жабу” та управління часом…

Що старшою стає людина, то більше обов’язків з’являється у її житті. Сім’я, друзі, родина, робота – а потрібно ж ще знайти час на відпочинок. Не дивно, що коли один або кілька аспектів життя опиняються у „пригніченому” становищі – загальний психоемоційний стан людини погіршується.

Але годин у добі рівно стільки, скільки є – ні більше, ні менше. На жаль (а може й на щастя), люди ще не навчилися збільшувати кількість відведеного їм часу. Тому єдиний вихід – ефективно розподіляти свою діяльність таким чином, щоб встигати більше (знаходити час для кожного із п’яти ключових елементів, які і створюють підґрунтя балансу).

З надзвичайно цікавим трактуванням моделі балансу я познайомився на StartUp Picnic, який відбувся кілька тижнів назад і на якому мені поталанило бути присутнім. Ось як виглядає класична модель пріоритизації, відповідно до цієї моделі:

1. Будь-який баланс завжди ґрунтується на абсолютному пануванні власного „Я”. Тільки здоровий егоїзм здатен перетворити людину на цілісну особистість. І перш, ніж ви зможете творити добро, допомагаючи кошенятам, які позалазили на високі дерева, вам просто необхідно „полюбити самого себе”.

Одна із 10-ти Божих заповідей так і звучить: „Полюби ближнього, як самого себе”. Правда, інтерпретуючи її, більшість людей чомусь зосереджуються на ближньому, забуваючи зробити наголос на тому, що стає очевидним із самого формулювання: Бог хоче, щоб людина любила саму себе! Але це так – релігійна лірика…

Основна суть написаного полягає в тому, що до тих пір, поки людина не усвідомить, що у цьому світі навіть близько немає нічого настільки ж важливого, як вона сама – про жоден баланс не може бути мови.

Читати далі про принципи балансу…