Блог Ярослава Федорака

Для того, щоб успішно рухатися вперед, при цьому працюючи відразу над декількома проектами, потрібно інвестувати дуже багато часу. Якщо при цьому у вас є ще й постійна робота – то часу на щось інше практично не залишається. Але він критично необхідний! Якщо у вас є сім’я, діти – то жертвувати ними заради якоїсь там примарної роботи взагалі не видається можливим.

Сьогодні я подумав: насправді час можна виділити на всі критично важливі потреби. Можна встигати працювати на постійній роботі, приділяти час для власних проектів і при цьому залишати достатньо місця для сім’ї, дітей, спілкування з друзями та спільні походи в кінотеатри та на пікніки.

Але іноді трапляються дуже підлі моменти у житті, які пожирають той час, який можна було б подарувати роботі, власним проектам, сім’ї або друзям. Вони за рівним рахунком не приносять жодної користі. Але уникнути їх практично неможливо.

Це моменти бездіяльності.

Це ті моменти, коли ви втретє переглядаєте поштову скриньку, хоча перед цим робили це всього лише 5 хвилин назад. Єдина ваша мета – не братися нарешті за написання статті, яка висить над вами уже тиждень.

Або, коли ви роздратовані чи виведені з рівноваги якоюсь неприємною подією – ви знову ж не можете зосередитися на по-справжньому важливих речах, натомість займаючись самокаранням, чи у сотий раз прокручуєте у свідомості певну ситуацію. Користі з цього – круглий нуль. Але ви знову і знову повертаєтеся до подій, які вас хвилюють, забуваючи про те, що по-справжньому має значення.

Читати далі про найцінніший ресурс у нашому житті…

Різноманітні дискусії про першочерговість монетизації, як стимулу для ведення блога, змусили мене ще раз замислитися про те, наскільки реально я веду блог „заради грошей” і наскільки „заради задоволення”. Бо взагалі, якщо пройтися по мотивації авторів, які задумуються про комерціалізацію своїх проектів – то прибуток так чи інакше справді знаходиться на перших місцях у рейтингу стимулів для ведення.

Чесно кажучи – я не бачу в цьому нічого поганого чи навіть дивного. Для людини природньо прагнути забезпечити себе та свою сім’ю діяльністю, яка не викликає відрази. Скажімо так: я міг би розвантажувати вагони і заробляти цим собі на життя; я міг би тягати цеглу на будівництві; чи вивчитися на архітектора і самостійно проектувати житло; зрештою, я міг би обрати будь-який фах і почати розвиток в цьому напрямку, щоб у майбутньому з його допомогою заробляти собі на життя. Але для кожної людини природньо серед майже безкінечного переліку потенційних можливостей для заробітку обирати саме той, який приносить їй задоволення.

Я люблю писати. Мені реально приносить задоволення сам процес створення статті, яку потім прочитають сотні, а можливо – навіть тисячі читачів. Тому у свій час я обрав філологію у Києво-Могилянській Академії, тому кількома роками раніше я закінчив школу молодого журналіста „ЮНПРЕС”, і можливо, саме тому видав два літературних збірники: прозовий і поетичний - у співавторстві з іншими молодими письменниками.

Читати далі про гроші та професійну діяльність…

„Коли хобі починає приносити гроші, воно перетворюється на роботу і перестає приносити задоволення” – я не згоден з цим твердженням настільки, наскільки взагалі можливо бути з ним незгодним.

Якщо людина витрачає стандартних 8 годин на роботу (а ще 8 віддає сну), тоді робота забирає у неї рівно половину активного часу! Якщо ж за розповсюдженими сьогодні принципами робота забирає у людини більше часу – тоді „на життя” може залишитися зовсім небагато.

А чи готові ви свідомо, з повним розумінням того, що відбувається, віддати половину свого життя справі, яка не приносить жодного задоволення?..

Робота не лише „може”… вона „повинна” приносити задоволення! Інакше особисто я не бачу жодного сенсу у такій роботі. Якщо ви, скажімо, любите фотографувати – то чому б вам не стати професійним фотографом і не почати отримувати прибуток завдяки своєму хобі? Якщо ви обожнюєте програмувати на PHP – цьому вашому хобі також знайдеться практичне застосування. Скажімо, ви можете стати власником веб-проекту, або зайнятися розробкою інтернет-проектів для інших людей.

Читати далі про роботу, хобі, гроші та задоволення…

Іноді диву даєшся, з якою легкістю суспільство нав’язує людям „чужі” цілі! Найяскравішим прикладом такого нав’язування є „професійні вподобання” сучасної молоді. За яким принципом батьки вчорашніх учнів (чи, рідше – самі учні) обирають свою майбутню спеціальність (а значить і вищий навчальний заклад)? За яким принципом вчорашні студенти обирають свою професію?

Думаю, тут немає над чим ламати голову – в основі вибору у переважній більшості випадків лежать гроші. Цікаво не те! Цікаво – інше: яким чином більшість людей визначають „прибутковість” діяльності?

Можливо, ви також пам’ятаєте, як наприкінці 90-их років минулого століття було дуже модно навчатися на правничих факультетах, оскільки вважалося, що саме ця освіта дозволить в майбутньому зайняти престижну і головне – ВИСОКООПЛАЧУВАНУ – посаду юриста, адвоката, нотаріуса і т. п.

Читати далі про професію, та те, яким чином все це стосується цілей…

Ніколи не витрачайте свій час на діяльність, яка не приносить цінності! Я вже неодноразово згадував про це на своєму основному блозі. Але сьогодні хотілося б поміркувати трішечки про інше – взаємозв’зок між цінністю, яку створює та чи інша людина, і успішністю, якої вона здатна досягнути.

Основна суть економічних стосунків у всьому світі полягає в обміні цінності, згенерованої нашими (власними) зусиллями, на цінність, створену іншими людьми. Якщо скористатися простими прикладами, які зазвичай використовуються у американських освітніх мультфільмах, то принцип створення цінності можна пояснити на прикладі двох працівників, один з яких випікає хліб, а другий – шиє одяг. І та й інша діяльність, безперечно, є створенням цінності. А отже для того, щоб отримати плоди праці іншої людини, пекареві необхідно обміняти її на свій хліб, а шевцю – на свій одяг. В минулому саме так і відбувалося! Сьогодні ми використовуємо посередника – національну валюту.

Читати далі про принципи цінності…