Іноді диву даєшся, з якою легкістю суспільство нав’язує людям „чужі” цілі! Найяскравішим прикладом такого нав’язування є „професійні вподобання” сучасної молоді. За яким принципом батьки вчорашніх учнів (чи, рідше – самі учні) обирають свою майбутню спеціальність (а значить і вищий навчальний заклад)? За яким принципом вчорашні студенти обирають свою професію?
Думаю, тут немає над чим ламати голову – в основі вибору у переважній більшості випадків лежать гроші. Цікаво не те! Цікаво – інше: яким чином більшість людей визначають „прибутковість” діяльності?
Можливо, ви також пам’ятаєте, як наприкінці 90-их років минулого століття було дуже модно навчатися на правничих факультетах, оскільки вважалося, що саме ця освіта дозволить в майбутньому зайняти престижну і головне – ВИСОКООПЛАЧУВАНУ – посаду юриста, адвоката, нотаріуса і т. п.
Читати далі про професію, та те, яким чином все це стосується цілей…
В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
Читати далі про необхідність навчатися…
Звернув увагу на те, як змінюється ставлення людини до навчання, після того, як вона закінчує всі формальні, нав’язані загальними для всіх суспільними правилами та стереотипами, заклади навчання (школу, технікум, університет, академію тощо). Можна кілька років вивчати у школі складні математичні функції, з нетерпінням дочікуючись закінчення уроку. А можна вивчити їх за два дні, коли вони стануть необхідні вам у повсякденному житті. Наприклад, для програмування.
Мені от просто стало цікаво, скільки років потрібно було б витратити, щоб, наприклад, дати учням знання про установку та налаштування WordPress? А деякі 15-річні підлітки поглинають цю інформацію за два дні тільки тому, що шалено мріють про власний окремо встановлений блог. Набагато складніше для них, випросити у батьків грошей на оплату хостингу!
Але зараз не про те! Вчора, перекладаючи статтю для Менеджмент@БЛОГа наткнувся на цікавий матеріал, про фактори, від яких насправді залежить ефективність навчання окремо взятої людини. Знайшов для себе кілька цікавих моментів:
Читати далі про те, як навчатися ефективніше…
Ніколи не витрачайте свій час на діяльність, яка не приносить цінності! Я вже неодноразово згадував про це на своєму основному блозі. Але сьогодні хотілося б поміркувати трішечки про інше – взаємозв’зок між цінністю, яку створює та чи інша людина, і успішністю, якої вона здатна досягнути.
Основна суть економічних стосунків у всьому світі полягає в обміні цінності, згенерованої нашими (власними) зусиллями, на цінність, створену іншими людьми. Якщо скористатися простими прикладами, які зазвичай використовуються у американських освітніх мультфільмах, то принцип створення цінності можна пояснити на прикладі двох працівників, один з яких випікає хліб, а другий – шиє одяг. І та й інша діяльність, безперечно, є створенням цінності. А отже для того, щоб отримати плоди праці іншої людини, пекареві необхідно обміняти її на свій хліб, а шевцю – на свій одяг. В минулому саме так і відбувалося! Сьогодні ми використовуємо посередника – національну валюту.
Читати далі про принципи цінності…