Хтось може і не знав, що Ярослав Федорак окрім всього іншого - ще й поет! Правда останній мій вірш був написаний аж ніяк не менше, ніж 5 чи 6 років назад…
Обіцяв Миколі Костиняну викласти свою поезію на особистому блозі. А обіцянки, як відомо, належить виконувати. Тому не судіть строго (вірш написаний за часів мого навчання у 10-му чи 11-му класі школи). Якщо сподобається - потім викладу ще…
Вона закохана у птаха
Володаря німих висот
Вона - самотня. Прагне краху
Байдужих слів, щасливих нот
Що люди склали в рок-н-роли,
Що люди забруднили в спів.
Їй крики чайки над Подолом
Куди приємніш черствих слів.
Вона закохана у мрію,
У журавля, що в небесах…
Бо люди лиш ненависть сіють,
А він… назавжди… тільки птах!
І взагалі - щось малувато останнім часом у моєму житті поезії. Складається враження - що її взагалі, у всьому світі, якось менше стало…
Думаю, серед активних українських користувачів Інтернету залишилося дуже мало людей, які ще не чули про інцидент, який трапився з одним із найбільших в Україні файл обмінників Infostore.org (посилання неактивне, оскільки тепер на цей ресурс зайти неможливо)!
Втім, якщо хтось ще не чув – спробую коротко переповісти хід подій. Вчора, близько 2 години дня співробітники міліції вдерлися у офіс Infostore.org і за словами керівника проекту Олесія Мася «пробули там близько 12 годин поспіль, затримавши багатьох співробітників та спробувавши вивезти всю техніку».
Найбільш імовірною причиною вилучення серверів (принаймні, саме про це говорить більшість свідків та безпосередніх учасників інциденту) стала порнографія. Таким чином, Infostore.org звинувачується у розповсюдженні матеріалів порнографічного характеру, за які компанія повинна нести кримінальну відповідальність.
Чутки про подію майже миттєво розповсюдилися по блогах співробітників та свідків інциденту. Найдетальнішу хроніку подій можна знайти на блозі Олесія Мася, а додаткову інформацію, на блогах також Юлії (emphiria) та Генадія Осипенка, який помилково також потрапив під гарячу руку “правоохоронців”.
Читати далі про інцидент з Infostore.org…
Аргентина – не Китай! Чи є тут люди, які вважають інакше?
Аргументи на зразок «X» – не «Y» (де X – це одна країна, а Y – інша) зазвичай використовуються у дискусіях, де обговорюється політичний, економічний, культурний тощо устрій двох держав, коли «шальки терезів» починають схилятися на користь одного з опонентів:
«У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила», - наголошує один з учасників дискусії!
«Ну а що ж ти хотів? Україна – не Росія!» - відрізає другий, тим самим перекреслюючи будь-які аргументи опонента. Після такого повороту подій вже наче й немає про що сперечатися…
Читати далі про те, чому Україна - не Росія…
Над цим питанням я задумався після того, як прочитав у Олександра Семенюти (FireOn) статтю про «Уроки скоропису у вузі». А точніше, після того, як в коментарях до цієї статті зав’язалася така собі дискусія про совковість методів викладання у вищих навчальних закладах, та те, чому ця ситуація досі залишається фактично незмінною.
І знаєте, про що ще я подумав? Якби у мене не було особистого блога, то цей пост швидш за все не з’явився б (просто не було б де його опублікувати). З кожною наступною подібною ситуацією я все більше переконуюся, як це класно – мати власний особистий блог.
Якщо в двох словах: у вузах до сих пір панує багато в чому хибне переконання, що конспекти неодмінно потрібно писати і що робити це необхідно тільки вручну! Мовляв, якщо використати конспект товариша або й взагалі – скористатися електронною версією конспекту, залишеного минулими поколіннями студентів – то в голові нічого не відкладеться. А так – хоча б механічна робота змусить вас засвоїти матеріал.
Читати далі про радянські принципи та небажання здобувати освіту…
Коли я ще навчався у школі, то був на 100% переконаний, що успіх людини в житті дуже значною мірою залежить від її походження. Тут начебто все логічно! Припустимо, народився б я у родині нафтового олігарха – була б у мене квартира, машина і власний валютний рахунок у Швейцарському банку ще до того, як мені виповнилося 18 років.
Але ж у такому разі йдеться саме про матеріальну складову успіху! А як же бути з психологічною? Що, врешті-решт, робити з душею?
Не знаю, чи приносять великі гроші щастя, але чомусь, коли спробую уявити себе магнатом-міліонером, то у думках я щасливішим не стаю. А отже можна припустити, що і в реальності буде так само…
Значить, для того щоб бути успішним – замало бути багатим. З чого робимо висновок – народження у родині нафтового магната саме по собі не робить людину успішною. Багатою – так!
Але не успішною.
Читати далі про вихід за межі зони комфорту…