„Коли хобі починає приносити гроші, воно перетворюється на роботу і перестає приносити задоволення” – я не згоден з цим твердженням настільки, наскільки взагалі можливо бути з ним незгодним.
Якщо людина витрачає стандартних 8 годин на роботу (а ще 8 віддає сну), тоді робота забирає у неї рівно половину активного часу! Якщо ж за розповсюдженими сьогодні принципами робота забирає у людини більше часу – тоді „на життя” може залишитися зовсім небагато.
А чи готові ви свідомо, з повним розумінням того, що відбувається, віддати половину свого життя справі, яка не приносить жодного задоволення?..
Робота не лише „може”… вона „повинна” приносити задоволення! Інакше особисто я не бачу жодного сенсу у такій роботі. Якщо ви, скажімо, любите фотографувати – то чому б вам не стати професійним фотографом і не почати отримувати прибуток завдяки своєму хобі? Якщо ви обожнюєте програмувати на PHP – цьому вашому хобі також знайдеться практичне застосування. Скажімо, ви можете стати власником веб-проекту, або зайнятися розробкою інтернет-проектів для інших людей.
Читати далі про роботу, хобі, гроші та задоволення…
Цікавим посиланням поділилася на днях Надія Баловсяк у своєму твіттері. Знайшов оригінал статті, на яку вона посилалася. Називається: „Як працювати менше, а зробити - більше”. На перший погляд цілком очевидні поради, але як починаєш розбиратися – виявляється, дуже мало хто їх дотримується. Тому вирішив перекласти на українську. Тим більше - що повністю згоден і сам намагаюся застосовувати практично кожну з них!
Давно відомий нам принцип Паретто (20% діяльності приносять 80% результату і навпаки)
Про принцип Паретто (20/80) я вже згадував у одній із перших статей на цьому блозі. Тож якщо ви хочете використовувати його у повсякденному житті – ідея тут дуже проста: намагайтесь звести до мінімуму 80% непродуктивного часу та зусиль:
- скорочуйте час на перегляд електронної пошти, моніторинг статистики, спілкування в асьці та Jabber-і тощо;
- навчіться говорити „ні” людям, які віднімають у вас дорогоцінний час. Коли працюєте – спілкуйтесь виключно з людьми, від яких напряму залежить результат роботи. Так само обмежте „порожнє” спілкування;
- приділіть більшу частину свого часу самій справі, встановіть суті і працюйте над нею, не відволікаючись на деталі.
Читати далі про те, як підвищити ефективність своїх зусиль…
Ті з вас, хто читає мій основний блог „Українська блогосфера”, безперечно, вже знають, що на днях я відкрив ще один блог, про Flash, PHP та веб-програмування для новачків. Не буду повторюватися і вже вкотре переказувати завдання, які стоять перед новим блогом. Кому це цікаво – прочитає інформацію „Про блог”, а також першу вступну статтю на Nub.com.ua.
Сьогодні я хотів би трішки поговорити про доцільність створення такого ресурсу і те, чим на мою думку, він може стати корисний читачам.
Ідеологія блога про Flash, PHP та веб-програмування!
У мене немає дизайнерської чи технічної освіти (хоча розробкою flash-банерів я займаюся вже 2 роки, а з PHP маю справу більше року). Але, як би дивно це не прозвучало, для цілей, які ставляться перед новим блогом про веб-програмування, відсутність спеціальної освіти – це радше перевага, ніж недолік. Адже в мережі існує безліч блогів „гуру” та відомих дизайнерів і програмістів, які пишуть про „хитрощі” та „премудрощі” своєї професії і роблять це дійсно цікаво. Мені б не хотілося применшити їхні заслуги – такі блоги справді дуже корисні і потрібні. Але реально користуватися порадами, викладеними у них, можуть такі само професіонали, які давно вже знайомі з основами професії. Новачку на таких блогах робити нічого.
Читати далі про місію нового блога Nub.com.ua…
Іноді диву даєшся, з якою легкістю суспільство нав’язує людям „чужі” цілі! Найяскравішим прикладом такого нав’язування є „професійні вподобання” сучасної молоді. За яким принципом батьки вчорашніх учнів (чи, рідше – самі учні) обирають свою майбутню спеціальність (а значить і вищий навчальний заклад)? За яким принципом вчорашні студенти обирають свою професію?
Думаю, тут немає над чим ламати голову – в основі вибору у переважній більшості випадків лежать гроші. Цікаво не те! Цікаво – інше: яким чином більшість людей визначають „прибутковість” діяльності?
Можливо, ви також пам’ятаєте, як наприкінці 90-их років минулого століття було дуже модно навчатися на правничих факультетах, оскільки вважалося, що саме ця освіта дозволить в майбутньому зайняти престижну і головне – ВИСОКООПЛАЧУВАНУ – посаду юриста, адвоката, нотаріуса і т. п.
Читати далі про професію, та те, яким чином все це стосується цілей…
В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене, і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
Читати далі про необхідність навчатися…