Блог Ярослава Федорака

Одна людина, яку я дуже поважаю, якось сказала: “Якщо ваша мрія здається нереальною, почніть ретельно досліджувати все, що пов’язано з нею, і її втілення стане ближчим”. Моя мрія, як і мрія тисяч інших людей, які мешкають в Києві роками, але до сих пір змушені орендувати житло, – це купівля власної квартири.

Поки що мені важко дати відповідь на питання, коли ця мрія стане реальністю і ми з дружиною нарешті покинемо затишну квартирку на Русанівці та переїдемо до власної оселі. Але всупереч основним “гравцям ринку нерухомості”, які сповідують принцип “купуй сьогодні, бо завтра буде дорожче”, я вирішив нікуди не поспішати і взятися за аналіз цієї сфери якомога раніше.

Постійні читачі мого особистого блога (хоч таких і не багато), напевне, пам’ятають, що тема нерухомості турбувала мене і раніше. Щоправда, тоді я говорив здебільшого про оренду квартир. Сьогодні ж все частіше та частіше задумуюся про можливість купівлі.

Купити квартиру в Києві непросто. І проблема далеко не тільки у високій вартості (хоча це, звісно – основний стримуючий фактор). Спробувавши проаналізувати свій поточний фінансовий стан та 1-2-річну перспективу, ми (коли я пишу “ми”, то маю на увазі себе і Іванку) постали перед проблемою вибору. І ця проблема не набагато “простіша”, ніж проблема вартості. Адже взявши кредит, можна хоч зараз купити мініатюрну гостинку за межами Києва (у Вишгороді чи Броварах); чи здійснити інвестицію у фундамент, який мало того, що з великою ймовірністю може ніколи не перетворитися на будинок, але й за розмірами “віртуального” майбутнього житла не сильно відрізняється від гостинки.

Чого ми очікуємо від майбутнього помешкання?

Щоб відповісти на це непросте запитання, ми з дружиною встановили для себе кілька бажаних факторів, на які зважатимемо при пошуку об’єкту для інвестицій:

Читати далі про купівлю квартири в Києві…

Чесно кажучи, не планував повертатися до теми Правил Дорожнього Руху, розглянутих більш детально в статтях про уроки керування автомобілем:

Мої перші уроки керування автомобілем

Внутрішні іспити в автошколі та іспити у даї

Розуміння будови автомобіля для тих, хто хоче навчитися керуванню

Але на днях дружина скинула мені лінк на такі Правила Дорожнього Руху та екзаменаційні білети, що я просто не можу втриматися, щоб не поділитися з вами.

Взято з сайту Fishki.net

Якщо, вивчаючи правила дорожнього руху та здаючи іспит у ДАІ ви ловили себе на думці, що в житті все зовсім інакше, тоді вам пощастило. Вашій увазі пропонуються РЕАЛЬНІ правила дорожнього руху. Дивіться і насолоджуйтесь:

Під катом ще з десяток картинок…

Як і минулого року, цієї зими ми з дружиною знову вирушили на Буковель. Мабуть, це був найкращий відпочинок за останні кілька років. Попри всю мою любов до літа та відпочинку біля води, цьогорічна подорож на карпатські схили принесла стільки драйву, енергії та задоволення, що після чотирьох днів активного катання зовсім не хотілося повертатися.

За рік Буковель помітно розвинувся і продовжує енергійно розбудовуватися. Від нашого готелю відкривався краєвид практично на весь курорт, і окинувши оком ближні схили можна було нарахувати як мінімум з десяток різноманітних будівництв, які за рік, а може й швидше перетворяться на нові колиби, готелі та фешенебельні ресторани. Найбільше мене вразила фраза одного росіянина, який стояв переді мною в черзі на підйомник. Адресувалася вона, очевидно, його товаришеві, з яким він розмовляв по телефону: “А ти знаєш, тут все доволі пристойно. Європа! Не чекав, що в Україні таке можливо! Витяги, траси, інфраструктура – все як повинно бути”. Після таких слів з особливою силою прокидається гордість за свою державу.

Першого дня ми з Іванкою відновлювали лижну навичку, тож обмежилися найпростішою – сьомою – трасою (наприкінці цього запису можна відшукати карту схилів, щоб уявляти, де і що знаходиться).

Взагалі, як стверджується у промо-відео, яке крутять по буковельському телебаченні з ранку до ночі – всього на курорті 63 траси:
- 14 “синіх” (колір на карті) трас для новачків – вони найпростіші;
- 41 “червона” траса для просунутих лижників;
- 8 “чорних” трас для майстрів та професіоналів лижного спорту.

Втім, далеко не кожна синя траса підкориться вам з першого разу. Сьома траса – найпростіша. Це відносно короткий (900 метрів), абсолютно прямий і дуже широкий відрізок снігової дороги, де навчаються ті, хто вперше приміряв на себе обладунки лижника.

За моєю спиною – траса №7. Полога і спокійна. Остерігайтеся новачків, які щохвилини можуть в’їхати в спину!

Далі багато фоток та карта схилів…

Відомий філософ Аристотель колись говорив: “Гроші не роблять нас щасливими, а лише заспокоюють нерви”. Ця фраза, прочитана сьогодні у статті за матеріалами виступу Блаженнішого Кардинала Любомира Гузара, наштовхнула мене на роздуми.

Адже й справді, щастя приносять не гроші, і навіть не їх кількість, а сльоза на очах бабусі, до якої ви несподівано приїхали на день народження; посмішка на обличчі дружини, якій ви раптом вирішили подарувати квіти; теплі обійми старого друга, з яким ви не бачилися сто років…

Щастя – це коли ви займаєтеся своєю справою не тому, що за неї вам заплатять n-ну кількість грошей, а тому, що не займатися просто не можете і займалися б навіть якби не було ніякої фінансової мотивації.

Щастя – спостерігати як світ навколо вас і завдяки вам стає кращим. Розуміти, що ви потрібні цьому світові, вашому навколишньому оточенню, людям, які вас люблять і поважають, як і вони потрібні вам.

Щастя – знати, що ви живете повним життям і окрім роботи 8 годин на день 5 днів на тиждень у вас є те, що запалює вогник в очах. Без різниці, хобі це, сім’я, діти, друзі чи все одночасно!

Читати далі про гроші та щастя…

Попри деяку „заїждженість” тематики управління часом та наявність суттєвих сумнівів щодо того, що часом можна „керувати” у класичному розумінні цього слова, я вже давно обдумую велику статтю про те, як, коли, на що і навіщо люди витрачають свій час. У мене вже навіть з’явилася власна невеличка „філософська система” щодо цієї тематики. Правда у ній безліч „темних плям” і парадоксів, які важко пояснити. Але ж і я не Кант чи Декарт.

А вся справа в тому, що постійно розширюючи обсяг своїх бажань та обов’язків, я все більш матеріально стикаюся з нестачею часу. Просто фізично не вистачає „простору” для того, щоб виконувати все заплановане. Як наслідок – „під ніж” іде сон та час для відпочинку. Останній, чесно кажучи, зі всіх сил опирається, іноді вводячи мене у стан абсолютного ступору, коли працювати треба – але вже неможливо. Доводиться дивитися якийсь фільм чи йти на прогулянку, щоб відновитися. А про ранкові страждання, коли вже час на роботу, а ти відчуваєш себе зовсім невиспаним та „розбитим” я краще промовчу.

Отже, надмір планів, надмір завдань, надмір робіт… І відмовлятися від чогось зовсім не хочеться! Зрештою, чи не зараз той вік, коли потрібно пробувати все, на світі, щоб знайти свою нішу, своє покликання, те, що приноситиме найбільше задоволення? А нові ідеї все накопичуються та накопичуються. При цьому годин у добі більше не стає…

Відволікаючі фактори. Як від них позбавитися?

Втім, навіть того, що є, може виявитися більш, ніж достатньо, якщо навчитися боротися з відволікаючими факторами, які в прямому сенсі пожирають час і роблять це з такою „наполегливістю” та безнадійністю, що іноді руки опускаються.

Шукаючи способів боротьби з цими „нахабами”, які в кінцевому рахунку крадуть мій вільний час та сон, я прийшов до деяких висновків, якими спішу поділитися:

Читати далі про відволікаючі фактори та боротьбу з ними…