Блог Ярослава Федорака

Сьогодні мені знову хотілося б повернутися до улюбленої (останнім часом) теми – управління часом. Хоча звісно ж, коли люди використовують це словосполучення – „управління часом” – вони мають на увазі щось інше. Бо як можна керувати часом? Ми ж не можемо зупинити його, чи сповільнити, чи, тим більше, змусити рухатися в інший бік. Ми не можемо керувати часом – зате ми можемо керувати собою (що частенько виявляється анітрохи не легше).

„Робіть те, що вам подобається. Отримуйте задоволення від своєї роботи”, - учать численні книги світових гуру успіху. З цим твердженням наче й не посперечаєшся! Адже й справді, людина здатна досягнути успіху лише за умови щирої любові до своєї роботи. Втім, будь-яке, навіть найулюбленіше завдання, іноді:

• набиває оскомину, якщо ним займатися занадто часто (довго);
• включає в себе ряд діяльностей, які приносять мало задоволення (чи взагалі його не приносять).

Наприклад, я дуже люблю займатися блогінгом. Втім, мені набагато більше подобається писати статті і спілкуватися з читачами, ніж оновлювати вордпрес, реєструвати блог у різноманітних каталогах та чистити коментарі від спаму. З іншого боку – ці завдання також є необхідними для розвитку проекту, і тому відмовитися від них неможливо.

Якби блогінг приносив мені тисячі доларів – я б найняв окрему людину, яка виконувала всі ці технічні функції. Але оскільки наразі це зовсім не так – доводиться все робити самостійно.

З іншого боку, у світі існує безліч інших видів діяльності, які приносять задоволення, але не є ні необхідними, ні терміновими. Хтось полюбляє погратися в комп’ютерні ігри, хтось витрачає час на мильні телесеріали, а хтось читає Донцову. Прямо скажемо – заняття радше для душі, ніж для користі. Але іноді так хочеться подарувати їм годинку-другу свого життя.

Читати далі про “жабу” та управління часом…

В питаннях виведення електронної валюти та конвертації її у звичайні паперові гроші, я, прямо скажемо, далеко не новачок. І, тим не менше, помітив тенденцію, що з кожним місяцем зручно і вигідно виводити WMZ у Києві стає все важче. Тому вирішив поділитися деякими своїми спостереженнями.

Перш за все, варто відзначити, що виводжу я зазвичай напряму у обмінних пунктах, отримуючи на руки долари (а не гривні). За всіма підрахунками, так втрачається найменше. Адже при конвертації WMZ у гривні і подальшому виведенні на банківську картку гроші втрачаються тричі: перший раз при конвертації (курс долар -> гривня у вебманівських обмінниках, прямо скажемо, далекий від комерційного, і звісно ж – не у вигідний для користувача бік). Другий раз при платі комісії компанії, яка проводитиме операцію (яка, в залежності від суми іноді може складати більше 5%), не кажучи вже про стабільну внутрішню комісю Webmoney, яка складає 0,8%. І втретє – при знятті коштів із картки (у різних банках сума може бути різною, але в моєму випадку складає 1%).

Читати далі про те, де у Києві можна вивести вебмані…

Що старшою стає людина, то більше обов’язків з’являється у її житті. Сім’я, друзі, родина, робота – а потрібно ж ще знайти час на відпочинок. Не дивно, що коли один або кілька аспектів життя опиняються у „пригніченому” становищі – загальний психоемоційний стан людини погіршується.

Але годин у добі рівно стільки, скільки є – ні більше, ні менше. На жаль (а може й на щастя), люди ще не навчилися збільшувати кількість відведеного їм часу. Тому єдиний вихід – ефективно розподіляти свою діяльність таким чином, щоб встигати більше (знаходити час для кожного із п’яти ключових елементів, які і створюють підґрунтя балансу).

З надзвичайно цікавим трактуванням моделі балансу я познайомився на StartUp Picnic, який відбувся кілька тижнів назад і на якому мені поталанило бути присутнім. Ось як виглядає класична модель пріоритизації, відповідно до цієї моделі:

1. Будь-який баланс завжди ґрунтується на абсолютному пануванні власного „Я”. Тільки здоровий егоїзм здатен перетворити людину на цілісну особистість. І перш, ніж ви зможете творити добро, допомагаючи кошенятам, які позалазили на високі дерева, вам просто необхідно „полюбити самого себе”.

Одна із 10-ти Божих заповідей так і звучить: „Полюби ближнього, як самого себе”. Правда, інтерпретуючи її, більшість людей чомусь зосереджуються на ближньому, забуваючи зробити наголос на тому, що стає очевидним із самого формулювання: Бог хоче, щоб людина любила саму себе! Але це так – релігійна лірика…

Основна суть написаного полягає в тому, що до тих пір, поки людина не усвідомить, що у цьому світі навіть близько немає нічого настільки ж важливого, як вона сама – про жоден баланс не може бути мови.

Читати далі про принципи балансу…

Хто стежить за моїми оновленнями у твіттері - вже знає, що на позаминулих вихідних ми з друзями їздили до Карпат. Похід наш пролягав горами від Вижниці до Косова. Всього горами було пройдено близько 25 кілометрів (від Вижниці до Косова). Якщо хтось захоче повторити наш “подвиг” - карти додаються. Як воно було (з усіма подробицями у кольорі) дивіться (і трішки читайте) далі.

Ця місцинка знаходиться кілометрах в десяти від Вижниці. Сюди нас (7 чоловік) привезли бусиком і залишили наодинці із природою. Подорож тільки починається. Схоже, нам потрібно дряпатися десь в бік он-тієї скелі.

Читати далі (багато фоток)…

За підтримки:
Поспішайте - оригінальна акція від Drugrevenue практично закінчилася

На днях мав не надто приємний досвід подачі документів на вироблення закордонного паспорта у Києві. Для того, щоб для інших людей він виявився більш приємним - поділюся деякими своїми спостереженнями.

Отже, дано: ви живете у Києві, хоча прописані у іншому місті (таких ситуацій у столиці - “хоч греблю гати”). При цьому у вас немає ні бажання, ні, що найголовніше - часу, для того, щоб їхати “додому” і витрачати кілька днів на здачу документів (а потім і на отримання закордонного паспорта).

На щастя ця проблема вирішується, після того, як у травні 2008-го року по вул. Саксаганського, 4 у Києві свою роботу почав Загальнодержавний центр видачі закордонних паспортів. Тут отримати закордонний паспорт зможе кожен, не залежно від місця його проживання та прописки. Сам центр знаходиться неподалік (2 хвилини пішки) від метро Палац Спорту і працює з 10-тої до 19-тої (окрім п’ятниці, коли там скорочений день). Субота і неділя - вихідні!

Читати далі про оформлення закордонного паспорту в Києві…