Блог Ярослава Федорака

Спонсор запису:
За тиждень басейни (бассейны) можна побудувати в Україні

Як не затуляй пальцями вуха – від розмов про кризу не втечеш. Це нова улюблена тема нашого люду, яка разом з накопиченням прикладів звільнень та скорочень, в купі з дедалі більшими коливаннями валюти та ринків нерухомості, пожирає уми все нових та нових жертв.

Але сьогодні мені хотілося б доторкнутися до трішки іншої (хоч і дотичної) теми. Як народжуються та лускають „мильні бульбашки”?

Мабуть ні для кого не секрет, що однією з останніх на сьогодні „найбільш роздутих” мильних бульбашок був ринок нерухомості. У нього качали повітря з усіх-усюд і „вдували” такими порціями – що ніякий „латекс” не витримав би.

Ви все ще вірите, що нерухомість може „тільки рости у ціні”?

Нам так вперто і так довго намагалися „вдовбати” в мізки цей стереотип, що ми й до сьогодні не можемо повірити, що насправді ось воно – почалося! Всього рік назад у Києві люди тільки іронічно посміхалися у відповідь на фразу: „Я не купуватиму квартиру за такою божевільною ціною. Почекаю, поки впаде”. А найбільш самовпевнені – крутили пальцем біля скроні, мовляв: „Чекай-чекай, завтра буде дорожче! А післязавтра – ще дорожче”.

Читати далі про мильну бульбашку нерухомості в Україні…

Спонсор запису:
Качественные фильтры для воды картриджного типа

Чи не єдина причина, яка спонукає людей щось робити – це мотивація. Вона може бути пов’язана з чим завгодно – нашою роботою, хобі, стосунками і звісно ж – будь-якими обов’язками, які ми на себе беремо.

Проте, дуже цікаво звернути увагу на інший фактор – типи мотивації. Умовно їх можна розділити на дві явно окреслені категорії: негативна мотивація і позитивна мотивація.

Кажучи дуже простими словами: негативна мотивація – це коли ви робите те, що ви робите, тому що в іншому разі вам буде дуже погано. Ви або захворієте, або втратите відчуття духу, або у деяких критичних випадках навіть помрете.

Яскравим прикладом негативної мотивації є похід до лікаря, коли у вас болить зуб. Взагалі, припустимо, ви дуже боїтесь стоматологів (приблизно так само, як боюсь їх я). І тому протягом довгих років ви навіть не дивитесь у бік стоматологічних клінік. Але настає момент, коли зуб починає боліти настільки нестерпно, що ви берете себе в руки і йдете до лікаря.

Читати далі про два типи мотивації…

Оцінили тонку гру слів у заголовку статті? Зрозуміли, хто кого визначає? Насправді, якби я не хотів гратися зі словами і написав те, що сам думаю, то фраза звучала б так: „буття визначається свідомістю”. Відразу все стає на свої місця…

Чи ні?

Останнім часом в інтернеті стало модно стверджувати, що вплив людини на ті чи інші події у її житті переоцінений. Що фактор випадковості у житті кожної людини відіграє куди більшу роль, ніж ми звикли вважати. Зокрема, цю теорію зі всіх сил піарить один з найвідоміших російських блогерів Дмитро Давидов.

В принципі, важко не погодитися, що будь-яке зусилля спрямоване на досягнення будь-якої цілі зовсім не обов’язково призведе до її досягнення. Можна все життя вчитися грі на фортеп’яно, витрачаючи по десять годин щодня на вивчення нотних станів, але так ніколи й не повторити успіху Бетховена чи Моцарта. Можна все життя покласти на розвиток бізнесу і буквально „зі шкіри вилазити”, щоб зробити своє починання успішним, але так ніколи й не перевершити General Electric чи Apple.

Читати далі про свідомість, яка визначає буття…

Для того, щоб успішно рухатися вперед, при цьому працюючи відразу над декількома проектами, потрібно інвестувати дуже багато часу. Якщо при цьому у вас є ще й постійна робота – то часу на щось інше практично не залишається. Але він критично необхідний! Якщо у вас є сім’я, діти – то жертвувати ними заради якоїсь там примарної роботи взагалі не видається можливим.

Сьогодні я подумав: насправді час можна виділити на всі критично важливі потреби. Можна встигати працювати на постійній роботі, приділяти час для власних проектів і при цьому залишати достатньо місця для сім’ї, дітей, спілкування з друзями та спільні походи в кінотеатри та на пікніки.

Але іноді трапляються дуже підлі моменти у житті, які пожирають той час, який можна було б подарувати роботі, власним проектам, сім’ї або друзям. Вони за рівним рахунком не приносять жодної користі. Але уникнути їх практично неможливо.

Це моменти бездіяльності.

Це ті моменти, коли ви втретє переглядаєте поштову скриньку, хоча перед цим робили це всього лише 5 хвилин назад. Єдина ваша мета – не братися нарешті за написання статті, яка висить над вами уже тиждень.

Або, коли ви роздратовані чи виведені з рівноваги якоюсь неприємною подією – ви знову ж не можете зосередитися на по-справжньому важливих речах, натомість займаючись самокаранням, чи у сотий раз прокручуєте у свідомості певну ситуацію. Користі з цього – круглий нуль. Але ви знову і знову повертаєтеся до подій, які вас хвилюють, забуваючи про те, що по-справжньому має значення.

Читати далі про найцінніший ресурс у нашому житті…

Різноманітні дискусії про першочерговість монетизації, як стимулу для ведення блога, змусили мене ще раз замислитися про те, наскільки реально я веду блог „заради грошей” і наскільки „заради задоволення”. Бо взагалі, якщо пройтися по мотивації авторів, які задумуються про комерціалізацію своїх проектів – то прибуток так чи інакше справді знаходиться на перших місцях у рейтингу стимулів для ведення.

Чесно кажучи – я не бачу в цьому нічого поганого чи навіть дивного. Для людини природньо прагнути забезпечити себе та свою сім’ю діяльністю, яка не викликає відрази. Скажімо так: я міг би розвантажувати вагони і заробляти цим собі на життя; я міг би тягати цеглу на будівництві; чи вивчитися на архітектора і самостійно проектувати житло; зрештою, я міг би обрати будь-який фах і почати розвиток в цьому напрямку, щоб у майбутньому з його допомогою заробляти собі на життя. Але для кожної людини природньо серед майже безкінечного переліку потенційних можливостей для заробітку обирати саме той, який приносить їй задоволення.

Я люблю писати. Мені реально приносить задоволення сам процес створення статті, яку потім прочитають сотні, а можливо – навіть тисячі читачів. Тому у свій час я обрав філологію у Києво-Могилянській Академії, тому кількома роками раніше я закінчив школу молодого журналіста „ЮНПРЕС”, і можливо, саме тому видав два літературних збірники: прозовий і поетичний – у співавторстві з іншими молодими письменниками.

Читати далі про гроші та професійну діяльність…