Блог Ярослава Федорака

Автор фотографії: madmolecule В „Українській блогосфері” я неодноразово згадував, що займатися розвитком власного блога є сенс лише тоді, якщо ви дійсно отримуєте задоволення від процесу. А у випадку, якщо ви хочете перетворити ведення блогів на бізнес – отримання задоволення стає імперативою. Втім, для багатьох людей це твердження є не тільки не очевидним, а навіть сумнівним. Вони розділяють роботу (те, що приносить гроші) та задоволення, стверджуючи, що перша зовсім не зобов’язана бути ні приємною, ні улюбленою – головне, щоб забезпечувала засобами для існування.

Втім, поміркувавши над цим питанням ще раз, я, здається, знайшов математично точну відповідь на запитання, чому по-справжньому багаті люди ніколи не займаються справою, яка їм не подобається. Втім, перш ніж перейти до доведення теореми, давайте розберемося з аксіомою.

Багата людина не та, яка багато заробляє, а та, яка витрачає менше, ніж отримує!

Сподіваюся, що дана істина не потребує доведення? Адже дійсно, не має значення, скільки ви заробляєте! Якщо ви витрачаєте все до останньої копійки – ви не є багатою людиною. Про таких людей говорять: „живе від зарплати до зарплати” (чи, у випадку з бізнесом – „від прибутку до прибутку”).

Читати далі про роботу багатих людей…

Кілька тижнів назад я вже трохи ділився своїми враженнями від навчання у автошколі, а головне – першими уроками керування автомобілем. А оскільки на минулі вихідні я нарешті здав іспити у ДАІ (МРЕО) і отримав омріяне посвідчення водія, то мабуть буде доречно закінчити розпочату розповідь і поділитися новими враженнями.

Уроки керування автомобілем

Люди, які читали попередню статтю, безперечно, пам’ятають, який шок викликав у мене перший урок керування автомобілем – скільки інформації потрібно було запам’ятати і використовувати у реальному житті, при цьому ще й стежачи за дорожніми умовами. За власним досвідом скажу, що подібний стан напівшоку-напівбожевілля при посадці за руль зберігається протягом перших п’яти-шести занять. Основна причина цього – необхідність пам’ятати і свідомо виконувати безліч функцій, які у досвідченого водія „прописані” на рівні підсвідомості і він виконує їх, навіть не задумуючись.

Наприклад, банальне завдання – рушити з місця, виконується досвідченим водієм автоматично. Єдине, на що він звертає увагу – це умови на дорозі (як припаркований автомобіль, як краще виїхати з парковки, чи немає перешкод для руху тощо). Новачку ж, який як і я не має жодного досвіду потрібно постійно тримати у голові весь набір дій: перевірити дзеркала, перевірити сидіння, пристібнути пасок безпеки, перевірити нейтральну передачу, витиснути зчеплення, ввімкнути запалювання, ввімкнути передачу (якщо задню – то це ще складніше), знятися з ручника, почати повільно відпускати зчеплення до моменту, коли машина рушить з місця, повільно додати газ, відпустити зчеплення повністю, розігнатися до 10-15 км. і перемикнутися на другу передачу (а для цього відпустити газ, витиснути зчеплення, перемикнути передачу, плавно відпустити зчеплення, додати газ)…

Розумієте, про що я говорю (це саме той момент, коли досвідчений водій повинен поблажливо посміхнутися, а новачок – нічого не зрозуміти, адже він переживе це все, тільки вперше сівши за руль).

Отже, кожне наступне заняття з водіння – це такий-собі міні-челендж, своєрідна боротьба із самим собою. При чому рівень енергії і напруги протягом всього заняття (особливо, на перших порах) важко із чимось порівняти – після заняття (а це 1,5 години) я завжди виходив з машини „витиснутим”, наче лимон. До сих пір мені важко зрозуміти, яким чином моя дружина переживала спарені заняття (вона ходила на уроки вранці о 6-тій годині і брала одразу два заняття).

Читати далі про уроки керування автомобілем, внутрішні іспити та іспит у ДАІ…

Якщо коротко – фільм мені дуже сподобався. Сподобалося практично все – від початку до кінця. Після перегляду з’являється бажання діяти, щось робити, якось розвиватися. Єдиний мінус – сюжет таки дійсно трохи затягнутий (про що говорили багато інших глядачів). При чому, я навіть не знаю, які сцени можна було б з нього викинути, але затягнутість все одно відчувається. Що, втім, не псує враження від фільму вцілому.

Засмучує і той факт, що ти вже знаєш про хепіенд – що Facebook став популярним, що його ніхто не відсудив у Марка і що мережа продовжувала і продовжує розвиватися шаленими темпами. Але це аж ніяк не можна поставити фільму в недолік, просто такі реалії, що сьогодні практично кожен знає про Facebook.

Цікавіше було послухати враження дружини, яка хоч і товаришує з Інтернетом, все ж активним користувачем соцмереж та інших web 2.0-них штучок не є. А їй фільм видався жорстоким. Шкода було фінансового директора Facebook, якого, м’яко кажучи, обвели навколо пальця. І хоча дійсно його роль у становленні соцмережі була виключно «інвесторською», та все ж обман Цукерберга був зрадою. «Nothing personal, just business», – в даному випадку ця фраза звучить, як виправдання з вуст негідника.

Читати далі про “Соціальну мережу”…

Спонсор запису:
Империя воды – продажа бассейнов любого качества, размеров и ценовых категорий!

За що я люблю особистий блог, так це за можливість писати тут що завгодно, не турбуючись про вихід “за межі тематики”. Адже темою особистого блога, за великим рахунком, є його автор. А отже все, що захоплює чи цікавить мене у кожен конкретний момент часу, виявляється тематично доречним! Сьогодні це гра Minecraft…

Я вже трохи писав про Minecraft на сторінках “Української блогосфери”. Але та стаття мала радше характер “кейсу” – тобто прикладу того, як можна зробити бізнес на грі і отримати чималі прибутки, вгадавши вподобання аудиторії.

Чому попри жахливу (навіть по мірках кінця минулого століття) графіку та абсолютну відсутність сюжету гра зуміла стати настільки популярною? Можливо, тому, що вона дає гравцеві абсолютну свободу, дозволяє відчути себе дослідником та творцем. Адже в Майнкрафті можна змінювати все, що трапляється вам на шляху. І використовувати зібрані ресурси для того, щоб створити все, що вам завгодно. Спершу ви копаєте печеру, намагаючись вберегтися від нічних небезпек, а вже через кілька днів будуєте свій перший палац із золотими вежами.

Не дивно, що досліджуючи кейс, я не втримався і таки придбав Minecraft. А сьогодні пропоную вам власне відео, в якому описуються перші кроки у грі. Якщо ви також відчуваєте себе творцем та дослідником, можливо, вам буде цікаво ознайомитися з відео.

Читати далі про Minecraft і дивитися відео…

Деякі читачі мого особистого блога вже знають, що у вересні (тобто приблизно місяць назад) ми з дружиною пішли на курси керування автомобілем. А вчора було перше практичне заняття. Автошкола – це, мабуть, та річ, яка в даний момент життя захоплює мене найбільше. Тож я давно планував поділитися враженнями від навчання. Можливо – це буде навіть серія статей, яка стане в нагоді водіям-початківцям. Чи, радше, просто початківцям, оскільки водіями вони стануть у кращому випадку після закінчення школи.

Вчитися вирішив у київській автошколі «Альбатрос» (якщо ви цікавились цим питанням, то, можливо, також про неї чули). Вибрати школу мені було нескладно і на це вплинуло кілька факторів:

• по-перше, школа повинна знаходитися поруч з роботою (щоб не доводилося їхати через пів-міста, добираючись до неї). А в моєму випадку «поруч з роботою» означає і «поруч з домом», оскільки працюю і мешкаю в одному районі;
• по-друге, школа повинна бути якісною. А хто краще оцінить якість, як не люди, які вже мають досвід навчання? На щастя, двоє моїх співробітників уже навчалися у школі, яку я запримітив, і дали виключно позитивні відгуки. А трішки пізніше я абсолютно випадково дізнався, що у цій же школі навчався ще один мій товариш і колишній гуртожитський співмешканець. Його відгук про школу також був позитивним (як і результат – здача іспитів у МРЕВ з першого разу без жодних хабарів).

В принципі, цих відгуків було цілком достатньо і я практично прийняв рішення, та все ж вирішив доповнити їх відгуками з найширшого джерела – тобто Інтернету. А в ньому, як відомо – не буває єдиної думки. Та все ж відсоток позитивних відгуків був достатньо високим для того, щоб я нарешті перестав хвилюватися про якість і подав документи на навчання.

Читати далі про моє навчання у автошколі…