…дотичне
Гру 14 2008
Кілька тижнів назад, я опублікував статтю «Мій перший смартфон: Nokia N82 (тривалий процес вибору та перші враження)», в якій пообіцяв Юрієві Новоставському поділитися прикладами фотографій, зроблених з допомогою 5 Мегапіксельної (Carl Zeiss) камери цього «звіра».
Власне, ось вони (всі фото клікабельні, щоб можна було краще розгледіти їхню якість):
Гру 12 2008
Не встигли пристрасті навколо проблеми клонування українських блогів і розміщення їх недолугих російськомовних копій в інтернеті як слід розгорітися – а ось уже й фінал. Щасливий фінал! :)
Поки я чекав відповідь з Яндекса, яку отримав буквально кілька хвилин тому назад (шаблонність – основна їхня родзинка):
Здравствуйте, Ярослав!
Поисковая система Яндекс является лишь зеркалом русского Интернета, поэтому мы
не правомочны разбираться в вопросах плагиата.
Чтобы защитить свои авторские права Вам надо, видимо, обратиться к хозяевам
указанного сайта и к провайдеру, на сервере которого он находится. Если сайт
прекратит свое существование, он будет удален из поисковой базы Яндекс
автоматически.Тем не менее, мы уже работаем над алгоритмами, которые будут способны отличать
текст источника от плагиата, и Ваш пример нам очень поможет, он передан
специалистам.
Спасибо за письмо!
Андрій Поданенко (якому я найбільше завдячую щасливим фіналом) допоміг визначити, на чиєму хостингу реально розміщаються ресурси зловмисника. Ним виявився російський безкоштовний хостинг Mirahost. Ось лист, який я написав цьому хостерові:
Читати далі про щасливий фінал історії з клонуванням сайтів…
Гру 11 2008
Читачі мого основного проекту вже мабуть знають, що його спробували скопіювати і розмістити в інтернеті зловмисники. Про це я писав у своїй сьогоднішній статті «Наволоч в Інтернеті клонує сайти…». Адреса блога-клона – ajuub.ru.
Відразу застерігаю тих людей, які розповсюджуватимуть інформацію про цей та інші випадки паразитування в мережі – не давайте активних посилань на блоги-клони. Тим самим ви підніматимете їх пошукові показники, допомагаючи їм розвиватися.
Пошукавши інформацію про плагіаторів в Інтернеті (всім раджу дуже зручний інструмент Domain Tools), я натрапив на ось таку інформацію:
domain: AJUUB.RU
type: CORPORATE
nserver: ns1.ajuub.ru. 87.118.116.100
nserver: ns2.ajuub.ru. 81.176.228.118
state: REGISTERED, DELEGATED
person: Private person
phone: +7 495 4245444
e-mail: yan.tkachenko@mail.ru
registrar: REGRU-REG-RIPN
created: 2008.10.30
paid-till: 2009.10.30
source: TC-RIPN
Лис 29 2008
Над цим питанням я задумався після того, як прочитав у Олександра Семенюти (FireOn) статтю про «Уроки скоропису у вузі». А точніше, після того, як в коментарях до цієї статті зав’язалася така собі дискусія про совковість методів викладання у вищих навчальних закладах, та те, чому ця ситуація досі залишається фактично незмінною.
І знаєте, про що ще я подумав? Якби у мене не було особистого блога, то цей пост швидш за все не з’явився б (просто не було б де його опублікувати). З кожною наступною подібною ситуацією я все більше переконуюся, як це класно – мати власний особистий блог.
Якщо в двох словах: у вузах до сих пір панує багато в чому хибне переконання, що конспекти неодмінно потрібно писати і що робити це необхідно тільки вручну! Мовляв, якщо використати конспект товариша або й взагалі – скористатися електронною версією конспекту, залишеного минулими поколіннями студентів – то в голові нічого не відкладеться. А так – хоча б механічна робота змусить вас засвоїти матеріал.
Читати далі про радянські принципи та небажання здобувати освіту…
Лис 21 2008
Останнім часом, разом із накопиченням нових проектів, завдань та інтересів, я все більш гостро відчуваю постійну нестачу часу. А раз так – доводиться обирати, чим зайнятися прямо зараз, а що відкласти на потім…
Здавалося б, у цьому підході немає нічого дивного, адже так поступає абсолютна більшість людей. Кожного дня, приходячи на роботу, ми змушені розставляти пріоритети щодо виконання тих чи інших завдань (а у найгірших випадках ці пріоритети замість нас розставляють інші люди). Кожного дня, приходячи з роботи додому, ми знову ж постаємо перед пріоритетами: почитати книгу, яка вже давно вкривається пилюкою на полиці; відповісти на електронні листи від друзів; сходити з дружиною у кіно; чи завалитися на диван і подивитися телевізор.
Наші пріоритети часто не дають нам розважитись чи просто зіграти в покер, пропустивши кілька пляшечок пива з друзями.
Думаю, я мало кому відкрию секрет, якщо скажу, що 20% наших зусиль приносять 80% результату – це знаменитий принцип Парето, про який сьогодні знає майже кожен. Цей принцип діє практично у всіх сферах життя. 20% людей володіють 80% світового багатства; 20% наших занять створюють 80% ефекту, а 20% клієнтів компанії приносять 80% прибутку… продовжувати можна скільки завгодно!
Про що мало хто знає – так це про причину, яка не дає змогу втілити принцип Парето кожній пересічній людині! Адже очевидно, що збільшивши виконання найбільш ефективної роботи з 20% до 40% ми підвищимо свою ефективність майже вдвічі, а при цьому – витрачатимемо точнісінько таку саму кількість часу. Якщо ж всі 100% часу ми будемо зайняті тільки тими справами, які мають найбільше значення – тоді наша продуктивність зросте на (80*5) 400%!!!