Блог Ярослава Федорака

Автор фотографії: Alex E. Proimos Дивовижно, як часто всі наші провали та невдачі можна пояснити банальною лінню. Про це цікаво, і, як на мене, дуже влучно пише у своєму блозі Сет Годін.

Він розповідає історію зі своєї юності, коли він навчався в коледжі і спеціалізувався на математичних дисциплінах. Навантаження було “шаленим”. Для того, щоб підвищити свій рівень, Сет відвідував три чи чотири різні курси з математики. І так тривало до тих пір, поки одного дня він не зрозумів, що б’ється головою об стіну. Численні диференціали, виміри і трасформації викликали у нього нудоту. Йому не вистачало інтелекту для того, щоб осягнути по-справжньому “високу” математику. Тому Сет вирішив відмовитися від подальшого навчання.

Втім, аналізуючи цю ситуацію пізніше, Сет приходить до висновку, що рішення покинути математичні курси не мало ніякого зв’язку з його інтелектуальним рівнем. Це було всього лишень встановлення пріоритетів, до яких математика більше не входила.

Але що цікаво – коли люди переживають провал, вони готові радше назвати себе “тупими”, ніж “лінивими”. І основна причина цьому – лінь занадто легко “виправити”, а “тупість” – вона, начебто, вроджена. Тут вже нічого не вдієш!

Читати далі про лінь та тупість…

Я не помилюся, якщо скажу, що ця людина ознаменувала цілу епоху в світі бізнесу. Саме Стів створив, а потім зробив компанією №1 у світі, корпорацію Apple. Його принципи були і залишаються дуже близькими всім людям, які вважають бізнес не просто механізмом для заробляння грошей, а справою всього свого життя. Тим, чим ви не можете не займатися, навіть якщо альтернативою буде загибель.

Весь інтернет “кишить” звістками про смерть Джобса. Тому я не буду згадувати про неї, а натомість, зосереджуся на життєвих принципах, які щиро сповідувала ця геніальна людина.

Читати далі про життєві принципи Стіва Джобса…

Не дивуйтесь, що останнім часом в блозі з’явилося більше постів, так чи інакше пов’язаних з комп’ютерними іграми, а загальна регулярність публікацій суттєво зменшилася. Цьому є просте пояснення – майже весь вільний від основної роботи час я віддаю новому проекту – порталу флеш-ігор Jar of Games. Крім того, доволі активно програмую і наразі займаюся розробкою вже третьої власної гри (поки що вона знаходиться на стадії прототипу).

Втім, на днях я наткнувся на цікаве дослідження, проведене німецькою асоціацією BITKOM, і вирішив, що це чудовий привід нарешті порушити мовчанку на персональному блозі. Виявляється, більшість комп’ютерних гравців проводять за своїми іграми не так вже й багато часу. Всього 3% геймерів грають більше 4 годин на день. А абсолютна більшість – 62% гравців – проводять за цим заняттям не більше двох годин на добу.

Читати далі про комп’ютерних гравців та телеглядачів…

Вчора пізно ввечері дивився фільм з Уіллом Смітом (Will Smith) “Я легенда”. Фільм досить старий, а я досить часто дивлюся фільми, але якимось дивом цю стрічку ще не бачив. Дивився пізно вночі і чомусь занадто перейнявся картиною. Монстри-мутанти мені майже снилися…

А сьогодні випадково натрапив на відео де Уілл Сміт розповідає про сім принципів власного успіху. Більшість з них банальні, тому викладати відео не буду. Але один із принципів мене дійсно вразив. Можливо якраз через вчорашній перегляд фільму і через те, наскільки збігається образ актора, створений у стрічці із тим, ким Уілл Сміт є в реальному житті.

Читати далі про принцип Уілла Сміта…

Подивився на днях виступ Джейн МакГонігал (Jane McGonigal) “Як ігри можуть зробити світ кращим?” Дуже суперечлива, переповнена сміливими припущеннями та твердженнями промова. Чого варта лише заява: “Сьогодні люди витрачають більше 3 мільярдів!!! годин на тиждень, граючи в комп’ютерні ігри. На мою думку це дуже низький показник і його потрібно піднімати як мінімум до 21 мільярда годин”.

Чесно кажучи, я вже уявляю протест людей, які ніколи не грали в комп’ютерні ігри і вважають цю діяльність абсолютним марнуванням часу. Втім, якщо задуматися, весь наш внутрішній супротив “віртуальному світу” – це не що інше, як супротив змінам, небажання відмовлятися від власної зони комфорту та виходити за рамки стереотипів. Мабуть, те саме відчували інквізитори, коли змушували Галілея, відмовитися від ідеї, що це Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.

Якщо подумати, доповідь Джейн МакГонігал – це суцільне руйнування стереотипів. Стереотипів настільки сильних, що навіть ви, читаючи цю статтю, мабуть, відчуваєте внутрішній супротив і бажання посперечатися. Що ж, саме для цього існують коментарі.

Як виникає ігрова залежність?

Говорячи про ігрову залежність в контексті даної статті, я маю на увазі тільки залежність від комп’ютерних ігор, таких як World of Warcraft, Linage 2 чи інших подібних. Я в жодному разі не маю на увазі залежності від азартних ігор (без різниці, комп’ютерні вони, чи ні). Як на мене, в основі ігрової залежності лежить абсолютно інший механізм, ніж в основі залежності від азартних ігор. В другому випадку йдеться про залежність від прагнення наживи. В першому – про залежність від бажання “досягнути”.

Читати далі про те, як комп’ютерні ігри змінюють світ на краще…