Коли місяць чи півтора назад ми з дружиною сиділи на поганеньких „Фрикадельках” (мультфільм про божевільного і водночас геніального науковця), а перед показом, закономірно, крутили рекламу фільмів, які транслюватимуться найближчим часом – я вже знав, що піду на „Аватар”. Так само, як знав, що дивитимусь цей фільм тільки у IMAX!
Але тоді основною мотивацією було ім’я режисера. А очікування зводилися до „дуже якісного і насиченого супер-спецефектами фантастичного фільму від Джеймса Камерона”. При цьому, уява малювала щось середнє між „Термінатором” та „Чужими”, що по суті мало б нагадувати „Хижака” (через це, до речі, на фільм не пішла моя дружина. Вона недолюблює термінатороподібну фантастику). Але я все-рівно пішов би! Якщо не заради сюжету – то хоча б заради спецефектів і неймовірно красивого аймаксівського 3D (а „Аватар” знімався у спеціальному IMAX-форматі – отже 3D обіцяло бути видатним. Забігаючи наперед, скажу, що так воно і виявилося).
Квитки були куплені майже за місяць до прем’єри (на другий чи третій день після того, як було відкрито їх продаж). І вже тоді взяти хороші місця на прем’єрний день було неможливо. А оскільки для мене розміщення в залі має більше значення, ніж час перегляду (ну дійсно, яка різниця – трьома днями раніше чи пізніше – фільм же йтиме довго) – то було взято квитки на одні з найкращих місць на вівторок (22 грудня).
Постараюся не переказувати тут сюжет фільму – все-таки комусь його ще дивитися. Скажу лишень, що „Аватар” перевершив мої очікування у декілька разів. Відверто кажучи, не можу пригадати жодного фільму, який би залишив по собі настільки ж сильні враження.
Читати далі враження від “Аватара” Джеймса Камерона…
Хто стежить за моїми оновленнями у твіттері - вже знає, що на позаминулих вихідних ми з друзями їздили до Карпат. Похід наш пролягав горами від Вижниці до Косова. Всього горами було пройдено близько 25 кілометрів (від Вижниці до Косова). Якщо хтось захоче повторити наш “подвиг” - карти додаються. Як воно було (з усіма подробицями у кольорі) дивіться (і трішки читайте) далі.
Ця місцинка знаходиться кілометрах в десяти від Вижниці. Сюди нас (7 чоловік) привезли бусиком і залишили наодинці із природою. Подорож тільки починається. Схоже, нам потрібно дряпатися десь в бік он-тієї скелі.
Читати далі (багато фоток)…
Ті з вас, хто читає мій основний блог „Українська блогосфера”, безперечно, вже знають, що на днях я відкрив ще один блог, про Flash, PHP та веб-програмування для новачків. Не буду повторюватися і вже вкотре переказувати завдання, які стоять перед новим блогом. Кому це цікаво – прочитає інформацію „Про блог”, а також першу вступну статтю на Nub.com.ua.
Сьогодні я хотів би трішки поговорити про доцільність створення такого ресурсу і те, чим на мою думку, він може стати корисний читачам.
Ідеологія блога про Flash, PHP та веб-програмування!
У мене немає дизайнерської чи технічної освіти (хоча розробкою flash-банерів я займаюся вже 2 роки, а з PHP маю справу більше року). Але, як би дивно це не прозвучало, для цілей, які ставляться перед новим блогом про веб-програмування, відсутність спеціальної освіти – це радше перевага, ніж недолік. Адже в мережі існує безліч блогів „гуру” та відомих дизайнерів і програмістів, які пишуть про „хитрощі” та „премудрощі” своєї професії і роблять це дійсно цікаво. Мені б не хотілося применшити їхні заслуги – такі блоги справді дуже корисні і потрібні. Але реально користуватися порадами, викладеними у них, можуть такі само професіонали, які давно вже знайомі з основами професії. Новачку на таких блогах робити нічого.
Читати далі про місію нового блога Nub.com.ua…
Сьогодні абсолютно випадково натрапив на посилання на свій блог у Богдана Варщука G3D-а, який пропонує долучитися до чергової естафети під назвою “Чого я досягнув у житті”. Ну так - то й так! Чудова причина поповнити блог ще однією статтею. Тим більше, що пишу я в особистому блозі не дуже часто.
Мені імпонує фраза, сказана кимось із відомих: “Як тільки ви визнаєте, що чогось досягнули - значить настав час помирати”! Насправді, я усвідомлюю, що всі ті кроки, які вже довелося пройти на моєму короткому життєвому шляху - це лише початок. Сподіваюся, майбутнє буде сповнене новими враженнями та відкриттями. Ну і звісно ж - досягненнями.
Але, звісна річ, є кілька речей, за які я вдячний долі:
Дізнатися, так за що ж я вдячний долі…
Це, мабуть, останній мій запис на найближчі кілька днів, які планую присвятити сім’ї та активному відпочинку. Але перш, ніж вимкнути комп’ютер та поринути у вир святкових приготувань та власне святкування, хочу привітати всіх тих людей, які були зі мною у цьому році.
Взагалі, цей рік дуже багато що змінив. Я почав вести зразу два своїх блоги (щоправда, з перервою у більше, ніж 6 місяців); включився у нові робочі проекти, набув безліч нових зацікавлень і ще більше планів на наступний рік. Скажу лишень, що якщо все піде, як заплановано, вже на початку наступного року ви станете свідками ще одного авторського проекту…
Читати далі привітання з Новим роком…