Гру 07
Сліпий десятипальцевий, або Вчимося тач-тайпінгу (touch-typing)
Ось уже більше семи років я не дивлюся на клавіатуру під час набору тексту. Так званому “сліпому методу набору” (хоч саме слово “сліпий” мені не дуже подобається) я навчився ще в університеті. Зважаючи на специфіку сфери, в якій я працюю, ця навичка виявилася надзвичайно корисною. За винятком коротких відпусток, коли я свідомо відмовляюся від взаємодії з комп’ютером, набирати текст мені доводиться щодня. Три особисті блоги і робота редактором інформаційного порталу зобов’язує.
Touch-typing має дві основні переваги, які здалися мені достатньо переконливими, щоб взятися за навчання:
- За рахунок того, що після навчання ви починаєте набирати текст десятьма пальцями (а не двома, як до цього) – дуже суттєво зростає швидкість набору.
- Друга перевага особисто для мене була набагато більш важливою – це можливість повністю сконцентруватися на змісті, не задумуючись про сам текст і не шукаючи літери на клавіатурі.
Чесно кажучи, ще задовго до того, як я вирішив навчитися “сліпому методу”, мені доводилося чимало набирати. Зрештою, навчання в університеті – це постійні курсові, реферати та контрольні роботи. Тому, “орудуючи” двома пальцями зі швидкістю 200 знаків на хвилину, я щиро вірив, що це вершина майстерності.
Зараз середня швидкість мого набору зросла до 400 знаків на хвилину. Це значить, що типовий аркуш A4 я набираю за 5-7 хвилин (в залежності від розміру шрифту).
Я сумніваюся, що цей стан можливо пояснити людині, яка ще не вміє набирати “всліпу”. Просто уявіть, що ви придумали речення, і пальці якимось магічним чином вже набрали його на клавіатурі. При цьому, якби мене зараз попросили намалювати клавіатуру – тобто відновити на папері порядок літер на клавішах – я сумніваюся, що мені вдалося б. Вміння набирати текст “всліпу” – це вже не знання – це навичка, яка вкорінюється глибоко у підсвідомість. Ви вмієте набирати так само, як вмієте ходити. Але ви не зможете пояснити “як це у вас виходить” людині, яка цього не вміє.
Засвоюємо англійську розкладку
Чому я взагалі підняв тему “сліпого набору”? В першу чергу тому, що буквально кілька днів тому я вирішив знову повернутися до навчання.
Першого разу я засвоював кириличну розкладку і наразі чудово набираю текст українською та російською. Втім, коли мені потрібно набрати текст латиницею – доводиться знову “повертати погляд” до клавіатури і “орудувати” двома пальцями. І якщо раніше це мене не надто хвилювало, тому що писати англійською доводилося вкрай рідко, то з появою ігрового порталу, необхідністю вивчення ActionScript 3 та планами щодо англомовних блогів – частота використання латиниці суттєво зросла.
Тож зараз я знову, наче немовля, яке навчається ходити, намагаюся змусити себе “не підглядати” і набирати текст правильно – всіма десятьма пальцями. На перших порах швидкість завжди дуже суттєво падає, але це лише до тих пір, поки знання (де яка літера знаходиться) не перетвориться у навичку.
Тільки одне мене зараз непокоїть: Після того, як навчуся набирати англійською, чи не почне моя свідомість “плутати” розкладки.
Цікаво, чи немає серед моїх читачів людей, які володіють “сліпим” методом на обидвох розкладках? Якщо такі є, поділіться, будь-ласка, своїм досвідом, наскільки реально вміти набирати двома мовами при цьому не роблячи помилок?
Як навчитися набирати “всліпу”
Що стосується, власне, методології навчання – то тут все дуже просто і складно водночас. З одного боку, щоб навчитися, вам потрібно буде всього лише раз і назавжди відмовитися від ідеї дивитися на клавіатуру. Погляньте на неї востаннє, добре запам’ятайте, де які літери знаходяться, розставте пальці на позиції “ФІВА” (це для лівої руки) та “ОЛДЖ” (це для правої). Великі пальці на пробіл. І починайте практикуватися.
З іншого боку, такий підхід потребує водночас як велетенської концентрації так і не менш гіганської сили волі. Адже спершу швидкість вашого набору буде набагато (в десять разів) повільнішою, ніж якби ви дивилися на клавіатуру. Щоб набрати кожну наступну літеру, вам потрібно буде спершу згадати, де вона знаходиться.
Спокуса кинути цю затію (адже ви і без того непогано набираєте) буде великою. Але повірте, результат, який при постійній інтенсивній практиці почне проявлятися вже за кілька тижнів, вартий зусиль.
Спершу ви помітите, що перестали задумуватися про розташування деяких літер, а при цьому пальці все одно безпомилково тиснуть на правильну клавішу. Згодом ви звернете увагу на те, що деякі найчастіше вживані слова набираються самі-собою. А через кілька місяців, набираючи текст, усвідомите, що вже не намагаєтеся згадати розташування літер на клавіатурі – все виходить начебто автоматично.
Звісно, в інтернеті зараз є безліч програм, які дозволяють суттєво полегшити цей процес. Особисто я користувався програмою “Соло на клавіатурі“. Існують і безкоштовні рішення, наприклад Stamina.
Сам процес можна побудувати, як захопливу гру із самим собою. В “Соло на клавіатурі” вам запропонують пройти 100 завдань, кожне з яких передбачає набір певного тексту. При цьому програма враховує швидкість та ритмічність вашого набору, а також змушує починати все спочатку, якщо ви наробили забагато помилок.
А ви вмієте набирати текст “всліпу”?
Грудень 7th, 2011 at 18:15
Сам свого часу пройшов Соло. Щоправда вийшло мені це лише за 3-м разом. Оскільки кілька раз кидав, проте зараз це дійсно економить багато часу і саме-основне набирання тексту приносить задоволення, а не мучишся шукаючи літери на клаві)))
Грудень 7th, 2011 at 18:34
сама остаточно навчилась набирати наосліп дуже просто. новий лептоп не мав кириличних позначок на кнопочках)) тиждень і ти на клавіатуру навіть не дивишся. з латиницею все майже наосліп. але іноді плутаюсь, бо у англійської та французької деякі відмінності є.
Грудень 7th, 2011 at 19:18
Знати дві розкладки настільки ж реально як і одну. Вони ж зовсім різні, і там нема що плутати. Ще раджу поставити перемикання розкладок на Caps Lock. Спочатку всі чужі комп’ютери будуть страшно бісити через те що вони перемикають розкладку якось інакше, але коли навколо всі так зроблять – можна буде навіть перестати заздрити американським програмістам через те що їм не потрібно перемикати ті розкладки.
“Соло” не пройшов, тому роблю помилки в обох розкладках. На щастя вже не так аж багато. Вчився на “Стаміні”. Ще іноді грав в “typeracing”. CPM – 200. Як ви добились такої швидкості двома пальцями – уявити не можу.
Грудень 7th, 2011 at 19:33
zymova, відсутність літер на клавіатурі – це дійсно один з найпростіших способів навчитися :) читав про нього кілька разів, але сам такої клавіатури, на жаль, не мав.
Тарас, я реально вважав себе крутим, тому що досягав 200 двома пальцями :) а потім дізнався, що є люди, які набирають зі швидкістю 700 знаків на хвилину. Зараз мій власний рекорд набору незнайомого тексту протягом 5 хвилин – 415 знаків на хвилину. Правда це кирилиця. Говорять, що якщо вивчити латиницю, то досягнути на ній високої швидкості легше (мабуть, через те, що літер менше і слова в середньому коротші).
Основна цінність соло, до речі, що воно якраз “вчить”, тоді як на стаміні ти сам вчишся. :) Ну і щодо меншої кількості помилок після соло – теж щира правда. Там просто за помилки “карають”, змушуючи набирати великий шматок тексту з самого початку. Іноді це страшенно дратує. Але якщо ставитися до цього як до гри – то рано чи пізно проходиш все до кінця. Головне, не гнатися за швидкістю. Вона сама прийде з часом та практикою.
Грудень 7th, 2011 at 23:36
Сама володію двома розкладками, кирилицею поки набагато краще, тому що у свій час допомогла програма Соло (з першого разу пройшла, та, насправді, дуже складно тримати себе в руках, щоб не зірватись і не закинути цю затію подалі, бо дійсно ті повтори чи то “покарання” неймовірно – страшенно дратують + вимагають силу-силенну часу) Проте результат того вартий. Зараз набираючи текст іноді, як дитина, тішусь і спостерігаю як пальці самі бігають по кнопках. :) Латиницю теж почала опановувати на Соло та часу бракувало, тому закинула. Зараз намагаюсь доганяти все набором текстів по роботі. Хочу сказати, що розкладки не плутаються. Як написано в статті: це ж навичка! А навичку не обманути. Друга справа: де знайти гранітну силу волі, щоб її набути. Наш мозок дуже вправний у знаходженні різних “відмазок” для невиконання певної роботи чи відкладання “на потім”. :)
Грудень 8th, 2011 at 00:23
Miolya, ви мене трохи заспокоїли. Тому що під час навчання латиниці доводиться постійно себе контролювати, як тільки послаблюєш контроль хоча б на кілька секунд – відразу автоматично переходиш на кирилицю. Особливо це стосується літер, які “звучать” однаково: “о”, “к”, “м” та інші.
Грудень 25th, 2011 at 17:01
Зараз теж зацікавлений у вивченні повнопальцевого набору. А потім планую опановувати альтернативні друківки як українська Шарапівка та американські Дворак і Колимак.
Можливо вас вони зацікавлять, було б цікаво дізнатись про досвід їх вивчення, до того ж “відсутність відповідних літер на клавіатурі – це дійсно один з найпростіших способів навчитися :)”
Не знаю як ви умудрились набирати двома пальцями, я за рік вивчив розташування літер і хоч подивляюсь на клаву та набираю обома руками тими пальцями які ближче до відповідної кнопки. Колись уночі доводилось набирати англійський текст і якось само та дивно вгадувалось розташування, мабуть бо коротший алфавіт.