Блог Ярослава Федорака

Відомий філософ Аристотель колись говорив: “Гроші не роблять нас щасливими, а лише заспокоюють нерви”. Ця фраза, прочитана сьогодні у статті за матеріалами виступу Блаженнішого Кардинала Любомира Гузара, наштовхнула мене на роздуми.

Адже й справді, щастя приносять не гроші, і навіть не їх кількість, а сльоза на очах бабусі, до якої ви несподівано приїхали на день народження; посмішка на обличчі дружини, якій ви раптом вирішили подарувати квіти; теплі обійми старого друга, з яким ви не бачилися сто років…

Щастя – це коли ви займаєтеся своєю справою не тому, що за неї вам заплатять n-ну кількість грошей, а тому, що не займатися просто не можете і займалися б навіть якби не було ніякої фінансової мотивації.

Щастя – спостерігати як світ навколо вас і завдяки вам стає кращим. Розуміти, що ви потрібні цьому світові, вашому навколишньому оточенню, людям, які вас люблять і поважають, як і вони потрібні вам.

Щастя – знати, що ви живете повним життям і окрім роботи 8 годин на день 5 днів на тиждень у вас є те, що запалює вогник в очах. Без різниці, хобі це, сім’я, діти, друзі чи все одночасно!

Читати далі про гроші та щастя…

Попри деяку „заїждженість” тематики управління часом та наявність суттєвих сумнівів щодо того, що часом можна „керувати” у класичному розумінні цього слова, я вже давно обдумую велику статтю про те, як, коли, на що і навіщо люди витрачають свій час. У мене вже навіть з’явилася власна невеличка „філософська система” щодо цієї тематики. Правда у ній безліч „темних плям” і парадоксів, які важко пояснити. Але ж і я не Кант чи Декарт.

А вся справа в тому, що постійно розширюючи обсяг своїх бажань та обов’язків, я все більш матеріально стикаюся з нестачею часу. Просто фізично не вистачає „простору” для того, щоб виконувати все заплановане. Як наслідок – „під ніж” іде сон та час для відпочинку. Останній, чесно кажучи, зі всіх сил опирається, іноді вводячи мене у стан абсолютного ступору, коли працювати треба – але вже неможливо. Доводиться дивитися якийсь фільм чи йти на прогулянку, щоб відновитися. А про ранкові страждання, коли вже час на роботу, а ти відчуваєш себе зовсім невиспаним та „розбитим” я краще промовчу.

Отже, надмір планів, надмір завдань, надмір робіт… І відмовлятися від чогось зовсім не хочеться! Зрештою, чи не зараз той вік, коли потрібно пробувати все, на світі, щоб знайти свою нішу, своє покликання, те, що приноситиме найбільше задоволення? А нові ідеї все накопичуються та накопичуються. При цьому годин у добі більше не стає…

Відволікаючі фактори. Як від них позбавитися?

Втім, навіть того, що є, може виявитися більш, ніж достатньо, якщо навчитися боротися з відволікаючими факторами, які в прямому сенсі пожирають час і роблять це з такою „наполегливістю” та безнадійністю, що іноді руки опускаються.

Шукаючи способів боротьби з цими „нахабами”, які в кінцевому рахунку крадуть мій вільний час та сон, я прийшов до деяких висновків, якими спішу поділитися:

Читати далі про відволікаючі фактори та боротьбу з ними…

Автор фотографії: tophera Сподіваюся, я ще не встиг вам набриднути своїми уроками керування автомобілем та історіями навчання в автошколі. У будь-якому разі, думаю, це буде остання стаття на цю тему. З двома попередніми ви можете познайомитися за посиланнями:

• Мої перші уроки керування автомобілем;
• Ще раз про автошколу, внутрішні іспити, іспити у ДАІ та отримання прав.

Третя стаття буде коротшою та носитиме максимально практичний характер – в ній я поділюся корисною інформацією щодо будови автомобіля, яка особисто для мене дуже полегшила процес початкового навчання.

Основні труднощі навчання для абсолютних початківців (особливо, якщо йдеться про машину з механічною коробкою передач) полягають в запам’ятовуванні цілого ряду дій, які слід виконати, щоб рушити з місця, загальмувати, зупинити автомобіль, перебудуватися в іншу смугу для руху тощо. Всі ці дії пов’язані з пришвидшенням чи навпаки – сповільненням – а отже супроводжуються постійним перемиканням передач та маніпулюванням педалями зчеплення, гальма та газу.

У першій статті я вже описував перелік та черговість дій, які потрібно здійснити, щоб рушити з місця. Досвідчений водій робить це все на повному автоматі – навіть не замислюючись, чому так виходить. Якщо спобувати попросити його пояснити, як він керує автомобілем, думаю, він не зможе цього зробити. Принаймні так – щоб було зрозуміло новачкові. Завчати ж послідовність, не розуміючи, що відбувається „всередині” – як мінімум не дуже розумно. І звісно ж – набагато складніше.

Читати далі про будову автомобіля…