Блог Ярослава Федорака

Якщо коротко – фільм мені дуже сподобався. Сподобалося практично все – від початку до кінця. Після перегляду з’являється бажання діяти, щось робити, якось розвиватися. Єдиний мінус – сюжет таки дійсно трохи затягнутий (про що говорили багато інших глядачів). При чому, я навіть не знаю, які сцени можна було б з нього викинути, але затягнутість все одно відчувається. Що, втім, не псує враження від фільму вцілому.

Засмучує і той факт, що ти вже знаєш про хепіенд – що Facebook став популярним, що його ніхто не відсудив у Марка і що мережа продовжувала і продовжує розвиватися шаленими темпами. Але це аж ніяк не можна поставити фільму в недолік, просто такі реалії, що сьогодні практично кожен знає про Facebook.

Цікавіше було послухати враження дружини, яка хоч і товаришує з Інтернетом, все ж активним користувачем соцмереж та інших web 2.0-них штучок не є. А їй фільм видався жорстоким. Шкода було фінансового директора Facebook, якого, м’яко кажучи, обвели навколо пальця. І хоча дійсно його роль у становленні соцмережі була виключно «інвесторською», та все ж обман Цукерберга був зрадою. «Nothing personal, just business», – в даному випадку ця фраза звучить, як виправдання з вуст негідника.

Читати далі про “Соціальну мережу”…

Спонсор запису:
Империя воды – продажа бассейнов любого качества, размеров и ценовых категорий!

За що я люблю особистий блог, так це за можливість писати тут що завгодно, не турбуючись про вихід “за межі тематики”. Адже темою особистого блога, за великим рахунком, є його автор. А отже все, що захоплює чи цікавить мене у кожен конкретний момент часу, виявляється тематично доречним! Сьогодні це гра Minecraft…

Я вже трохи писав про Minecraft на сторінках “Української блогосфери”. Але та стаття мала радше характер “кейсу” – тобто прикладу того, як можна зробити бізнес на грі і отримати чималі прибутки, вгадавши вподобання аудиторії.

Чому попри жахливу (навіть по мірках кінця минулого століття) графіку та абсолютну відсутність сюжету гра зуміла стати настільки популярною? Можливо, тому, що вона дає гравцеві абсолютну свободу, дозволяє відчути себе дослідником та творцем. Адже в Майнкрафті можна змінювати все, що трапляється вам на шляху. І використовувати зібрані ресурси для того, щоб створити все, що вам завгодно. Спершу ви копаєте печеру, намагаючись вберегтися від нічних небезпек, а вже через кілька днів будуєте свій перший палац із золотими вежами.

Не дивно, що досліджуючи кейс, я не втримався і таки придбав Minecraft. А сьогодні пропоную вам власне відео, в якому описуються перші кроки у грі. Якщо ви також відчуваєте себе творцем та дослідником, можливо, вам буде цікаво ознайомитися з відео.

Читати далі про Minecraft і дивитися відео…

Деякі читачі мого особистого блога вже знають, що у вересні (тобто приблизно місяць назад) ми з дружиною пішли на курси керування автомобілем. А вчора було перше практичне заняття. Автошкола – це, мабуть, та річ, яка в даний момент життя захоплює мене найбільше. Тож я давно планував поділитися враженнями від навчання. Можливо – це буде навіть серія статей, яка стане в нагоді водіям-початківцям. Чи, радше, просто початківцям, оскільки водіями вони стануть у кращому випадку після закінчення школи.

Вчитися вирішив у київській автошколі «Альбатрос» (якщо ви цікавились цим питанням, то, можливо, також про неї чули). Вибрати школу мені було нескладно і на це вплинуло кілька факторів:

• по-перше, школа повинна знаходитися поруч з роботою (щоб не доводилося їхати через пів-міста, добираючись до неї). А в моєму випадку «поруч з роботою» означає і «поруч з домом», оскільки працюю і мешкаю в одному районі;
• по-друге, школа повинна бути якісною. А хто краще оцінить якість, як не люди, які вже мають досвід навчання? На щастя, двоє моїх співробітників уже навчалися у школі, яку я запримітив, і дали виключно позитивні відгуки. А трішки пізніше я абсолютно випадково дізнався, що у цій же школі навчався ще один мій товариш і колишній гуртожитський співмешканець. Його відгук про школу також був позитивним (як і результат – здача іспитів у МРЕВ з першого разу без жодних хабарів).

В принципі, цих відгуків було цілком достатньо і я практично прийняв рішення, та все ж вирішив доповнити їх відгуками з найширшого джерела – тобто Інтернету. А в ньому, як відомо – не буває єдиної думки. Та все ж відсоток позитивних відгуків був достатньо високим для того, щоб я нарешті перестав хвилюватися про якість і подав документи на навчання.

Читати далі про моє навчання у автошколі…

Минуло майже два роки з тих пір, як я писав про свій новий (на той момент) смартфон Nokia N82 і навіть викладав фотки, зроблені цим телефоном. Спливло чимало часу. Я й досі користуюся смартфоном Nokia N82, щоправда, вже без того захоплення, яке було в перші місяці після покупки. Правда і підводив він мене вкрай рідко, якщо не сказати ніколи! Втім, як би там не було – коли настане час міняти смартфон (а це може трапитися як через місяць, так і через рік), Нокію я більше не виберу…

Спробую пояснити зміну своїх пріоритетів, які на перший погляд можуть видатися нелогічними (адже все-таки Nokia тривалий час була моїм кумиром і начебто не трапилося нічого такого, що змусило б різко змінити любов на ненависть). Ненависті немає. Нокія була й залишається якісним технологічним брендом, але тепер у неї з’явилися конкуренти, які можуть запропонувати щось краще!

Широкий вибір опцій та характеристик: Добре чи погано?

У статті про Нокію, я згадував, наскільки складно мені було обрати смартфон. Компанія пропонувала (і продовжує пропонувати) велетенську кількість різноманітних моделей – але жодну з них не можна назвати ідеальною. Таке враження, що для забезпечення продажів кожної моделі, Нокія вважає за свій обов’язок додати «ложку дьогтю» у кожну «бочку меду». Якби споживач міг зібрати докупи функції із трьох чи чотирьох топових моделей – він отримав би ідеальний телефон. Але Nokia не спромоглася (чи не захотіла) зробити такий.

Читати далі про альтернативу смартфонам Nokia…