Блог Ярослава Федорака

За останні кілька тижнів мені довелося дещо переосмислити для себе поняття лідерства, оскільки у доволі несподіваних ситуаціях я зіткнувся з двома крайніми його проявами. Хотів би поділитися деякими спостереженнями.

Передусім про те – чим лідерство не є (один із крайніх проявів, який стереотипно вважається лідерством, хоча насправді ним тут навіть не пахне): це жорстке керівництво. Якщо людина говорить: „Мене підвищили по службі і тепер у мене 50 підлеглих” – то швидш за все ви розмовляєте з представником саме такого – фальшивого – типу „лідерства”. Взагалі, я неодноразово стикався з ситуаціями, в яких люди „мірялися” своїми підлеглими:

- У мене 20 людей у підданні, а в тебе?
- А в мене поки-що тільки 7, але через місяць обіцяють підвищення і тоді я буду керувати цілим відділом - 35 співробітників.

Лідерство – це не функціонально приписане (хтозна за які заслуги) право керувати людьми в певних ситуаціях, а внутрішня спроможність діяти так, що люди починають прагнути бути керованими вами.

Насправді все просто. Якщо все ваше лідерство закінчується на формальному: Ви топ-менеджер, а значить маєте право наказувати такій-то і такій-то кількості людей – тоді навряд чи ви лідер. Якщо ж навіть не маючи формальних підстав для того, щоб керувати людьми, ви частенько бачите, як колеги „заглядають вам в рот” і відверто намагаються вислужитися чи чекають на пораду (вказівку, прохання) – значить ви на крок наблизилися до реального лідерства.

І повірте, формальність в цій справі вам не допоможе!

І ще трішки про те, як заслужити повагу (необхідний атрибут будь-якого реального лідера) у наведеному нижче відео:

За підтримки:
Продажа горных велосипедов в Киеве - онлайн. Заказывай прямо сейчас!