Блог Ярослава Федорака

Ввечері минулої неділі ми з дружиною повернулися із Єгипту. Звісно, мені дуже хочеться поділитися своїми враженнями від подорожі! Втім, не хотілося б писати про банальні речі, викладаючи нікому нецікаві фото: «це ми з дружиною на фоні Хеопса», «а це я їм морозиво на березі Червоного моря». Такого можна вдосталь надивитися у персональних щоденниках на ЖЖ чи тих же Однокласниках, створених здебільшого для хизування.

Я ж спробую зробити так, щоб мої розповіді про Єгипет (думаю, їх буде як мінімум дві, а можливо й більше) були не лише цікавими вузькому колу знайомих (які таки не проти узріти мою пику на березі Червоного моря), але й більш широкому колу потенційних відвідувачів, які, можливо, й самі колись надумають скористатися даними порадами і завітати до південної країни.

Але про все по-порядку.

Сьогодні я трішки розповім про компанію Wizzair, літаком якої ми добиралися до Шарм ель Шейху, де, власне і відпочивали. Передусім скажу, що якщо ви надумаєте скористатися послугами туроператора Anex (а саме він був провайдером нашої з Іванкою подорожі), то від Візейра вам нікуди не подітися. Можливо, ви ще не чули про цю доволі таки гучну компанію, яка з минулого року активно працює і в Україні – тоді, думаю, вам буде цікаво.

Отже… Як і у будь-якої іншої авіакомпанії, тут є свої переваги та недоліки. До перших, безперечно, належить той факт, що Wizzair – це все-таки європейська компанія. А отже й рівень технологій та безпеки пасажирів під час авіаперевезень там відповідний. Наскільки мені відомо – жодне із повітряних суден (аеробусів) поки що не перевищило віку 3 років. Тобто йдеться про дуже нові літаки, які не скриплять крилами під час зльоту і у яких не відпадають шассі під час посадки (хоча іншими літаками мені літати не доводилося… сподіваюся, у них також не відпадають).

До мінусів можна віднести відсутність гарячого обіду на борту. Хоча цей мінус частково притягнутий за вуха, бо три з половиною години, що ми летіли до Єгипту, цілком можна обходитися і без гарячого обіду. Окрім того, нас безкоштовно пригощали смачними сендвічами з шинкою та твіксами, а також соками, мінеральною водою та кавою…

Основним же мінусом є те, що Візейр не практикує надання своїм пасажирам місць для посадки. Себто, звісно ж, кількість сидінь на борту літака дорівнює кількості пасажирів, які отримують квитки, але при цьому конкретного місця у них немає. У компанії Wizzair діють тролейбусні правила: хто перший забіг у салон – той і зайняв краще місце. А якщо хтось полюбляє літати – він безперечно мене зрозуміє – адже найкраще місце – це те, що у носовій частині (не над крилом) біля вікна…

Якщо для вас літак – це виключно засіб пересування і ті дві-три години, що триває польот, ви зазвичай проводите у сні – тоді далі читати немає сенсу. Ви можете заходити в салон хоч останнім і займати будь-яке вільне місце – до визначеного пункту призначення літак вас все-рівно доставить. Якщо ж ви (як і я) летите вперше і неодмінно хочете милуватися чудовими краєвидами через ілюмінатор – вам варто запам’ятати кілька простих принципів, як сісти там, де хочеться.

Почнемо із кінця: для того, щоб потрапити на вибране місце, вам потрібно зайти в літак в числі перших пасажирів (в числі перших 10-40 пасажирів). При цьому майте на увазі, що деякі люди літають сім’ями, і делегують одну людину, яка буде займати місця своїм дітям, дружинам, бабусям і прабабусям. Така людина вважається за 3-ох, 6-ох чи скільки вона там місць планує зайняти своїми кепками, газетами, сумками… Тому для того, щоб гарантовано отримати бажане комфортне місце біля вікна – краще таки бути в першій десятці!

А що потрібно, щоб піднятися на трап у першій десятці?

Тут все просто – першим вийти із автобусу, який привозить людей від терміналів аеропорту до власне літака. При цьому варто пам’ятати, що таких автобусів частенько буває два, три, а іноді навіть більше (у нашому випадку, якщо не помиляюся, було три). Якщо ви потрапили у другий або третій автобус – можете відразу успішно розпрощатися із мрією сісти біля ілюмінатора. Автобуси приходять із затримкою у кілька хвилин і поки другий опиниться біля трапу – перший повністю вже буде знаходитися у салоні, що значить – всі місця біля ілюмінаторів вже будуть зайняті.

Але потрапити у перший автобус – не означає гарантувати собі місце у першій десятці (повірте, люди, які літають візейром, чудово знають всі ці принципи і будуть бігти від автобуса до трапу неначе на марафоні – принаймні я це спостерігав як при посадці у літак до Єгипту, так і по дорозі назад).

Отже – вам потрібно сісти в автобус так, щоб ви опинилися біля самих дверей при виході. Взагалі, хоча у аеропортових автобусах є місця для сидіння (щоправда, їх менше, ніж у звичайних автобусах), у переважній своїй більшості вони так і залишаються незайнятими. Всі люди накопичуються біля дверей. Як наслідок, вже через 2-3 хвилини у автобус зайти ніхто не може. Ті, хто заходять першими, не бажають проходити глибоко у салон і тиснуться до дверей. А наступні також не поспішають пробиратися глибше.

Тут є ще одна проблемка, яка дуже просто вирішується, якщо ви подорожуєте не самі (а хоча б вдвох). Оскільки виходи з автобуса знаходяться з обох боків, ви ніколи не будете знати, яким боком автобус під’їде до літака (з якого боку відчиняться двері). Тому, якщо у вас є товариш – попросіть його стати біля протилежних дверей. Таким чином хтось із вас (або він або ви) зможе вийти із автобуса в числі перших – а отже одним з перших потрапить на борт літака. А там зайняти місце для товариша вже не проблема!

Ну і останнє: для того, щоб гарантовано потрапити до першого автобусу – краще зайняти місце в черзі на вихід на літне поле якомога раніше. Тому, якщо посадка на літак починається за 40 хвилин до його відправлення (принаймні у нашому випадку було саме так) – подбайте про те, щоб як мінімум за годину або й раніше ви вже стояли у черзі.

І успішного вам польоту!