Блог Ярослава Федорака

Сьогодні мені знову хотілося б повернутися до улюбленої (останнім часом) теми – управління часом. Хоча звісно ж, коли люди використовують це словосполучення – „управління часом” – вони мають на увазі щось інше. Бо як можна керувати часом? Ми ж не можемо зупинити його, чи сповільнити, чи, тим більше, змусити рухатися в інший бік. Ми не можемо керувати часом – зате ми можемо керувати собою (що частенько виявляється анітрохи не легше).

„Робіть те, що вам подобається. Отримуйте задоволення від своєї роботи”, – учать численні книги світових гуру успіху. З цим твердженням наче й не посперечаєшся! Адже й справді, людина здатна досягнути успіху лише за умови щирої любові до своєї роботи. Втім, будь-яке, навіть найулюбленіше завдання, іноді:

• набиває оскомину, якщо ним займатися занадто часто (довго);
• включає в себе ряд діяльностей, які приносять мало задоволення (чи взагалі його не приносять).

Наприклад, я дуже люблю займатися блогінгом. Втім, мені набагато більше подобається писати статті і спілкуватися з читачами, ніж оновлювати вордпрес, реєструвати блог у різноманітних каталогах та чистити коментарі від спаму. З іншого боку – ці завдання також є необхідними для розвитку проекту, і тому відмовитися від них неможливо.

Якби блогінг приносив мені тисячі доларів – я б найняв окрему людину, яка виконувала всі ці технічні функції. Але оскільки наразі це зовсім не так – доводиться все робити самостійно.

З іншого боку, у світі існує безліч інших видів діяльності, які приносять задоволення, але не є ні необхідними, ні терміновими. Хтось полюбляє погратися в комп’ютерні ігри, хтось витрачає час на мильні телесеріали, а хтось читає Донцову. Прямо скажемо – заняття радше для душі, ніж для користі. Але іноді так хочеться подарувати їм годинку-другу свого життя.

Можна, звісно, спробувати „покорчити” із себе терплячого великомученика і згребти всі свої „некорисні” пристрасті у кулак. Замість того, щоб читати чи гратися – написати ще одну частину дисертації! Замість того, щоб удесяте подивитися улюблений фільм – закінчити робочий проект. Але в більшості випадків таке „насильство” над собою залишає в душі пустку і неприємний осад. Все таки людина – це не тільки її розум і свідомість, але й душа, яка іноді просто вимагає, щоб ми поводилися нераціонально, але із задоволенням.

То як же поєднати два види діяльності, один за яких є корисним, але неприємним, а інший – приємним, але не корисним. Як змусити себе виконувати перший і гарантувати, що другий не поглине вас повністю?

То навіщо ж „їсти жабу”?

Без сумніву, настав час згадати про „жабу”! Вам же цікаво, звідки виник такий оригінальний заголовок і до чого взагалі у цій статті земноводні?

Власне, існує такий крилатий вислів: „Потрібно з’їсти жабу першою!” Це, до речі, не правило французької кухні, а банальний принцип класичного тайм-менеджменту. І „жаба” тут – це якраз і є та неприємна діяльність, яку час від часу доводиться виконувати кожній людині. Скажімо, якщо альтернативою на сьогоднішній вечір у вас є закінчити дипломний проект чи погратися у комп’ютерну іграшку, то потрібно спершу „з’їсти жабу” (закінчити проект), а потім перейти до приємного (погратися). Бо якщо ви відразу сядете за гру – то ризикуєте до проекту так і не повернутися.

Але що робити, якщо „їсти жабу” першою вам не хочеться?

Нещодавно натрапив на ще один принцип тайм-менеджменту, який пропонує дещо інший підхід до організації виконання приємних, але необов’язкових і неприємних, але обов’язкових функцій. Основною його відмінністю є те, що їсти жабу першою вам не обов’язково.

Для того, щоб скористатися цим методом, вам перш за все потрібно визначити, скільки часу у вас є (наприклад 8 годин). Потім визначити важливе заняття, яке необхідно виконати і визначити, скільки часу воно займе (наприклад 4 години). Після цього ви можете розбити час на ВЕЛИКІ відрізки (наприклад, по 2 години). Тут дуже важливо, щоб відрізки були саме великими, а не маленькими (далі я поясню, навіщо). Потім все просто – ви можете як завгодно посортувати виконання приємних і неприємних завдань, головне, щоб у одному відрізку ви займалися чимось одним. Наприклад, ви вирішили перші 2 години попрацювати, потім 2 години погратися у гру, потім попрацювати ще 2 годинки, а останні дві години потратити ще не щось приємне. Це абсолютно нормальна організація часу.

Чому ж відрізки повинні бути великими? Відповідь проста: для того, щоб у вас не виникало бажання займатися неважливими речами. Скажімо, якщо відрізки будуть по 15 хвилин – ви цілком можете потратити один з них на спілкування по асьці чи зависання вКонтакті (дії, які не приносять абсолютно жодної користі і найчастіше виявляються тими відволікаючими факторами, які просто руйнують будь-яку результативність та ефективність).

З іншого боку, якщо ви будете розуміти, що наступні дві години ви повинні займатися чимось одним, то вам, швидш за все, буде шкода потратити весь цей час на аську (чи перевірку електронної пошти, чи безцільний серфінг мережею) і ви займетесь чимось більш корисним.

В моєму випадку такий підхід до організації робочого часу виявився досить ефективним. А як ви справляєтесь із „жабою” (необхідними але нецікавими справами)? Можливо у когось є навіть кращий метод справлятися з ними?