Блог Ярослава Федорака

Оцінили тонку гру слів у заголовку статті? Зрозуміли, хто кого визначає? Насправді, якби я не хотів гратися зі словами і написав те, що сам думаю, то фраза звучала б так: „буття визначається свідомістю”. Відразу все стає на свої місця…

Чи ні?

Останнім часом в інтернеті стало модно стверджувати, що вплив людини на ті чи інші події у її житті переоцінений. Що фактор випадковості у житті кожної людини відіграє куди більшу роль, ніж ми звикли вважати. Зокрема, цю теорію зі всіх сил піарить один з найвідоміших російських блогерів Дмитро Давидов.

В принципі, важко не погодитися, що будь-яке зусилля спрямоване на досягнення будь-якої цілі зовсім не обов’язково призведе до її досягнення. Можна все життя вчитися грі на фортеп’яно, витрачаючи по десять годин щодня на вивчення нотних станів, але так ніколи й не повторити успіху Бетховена чи Моцарта. Можна все життя покласти на розвиток бізнесу і буквально „зі шкіри вилазити”, щоб зробити своє починання успішним, але так ніколи й не перевершити General Electric чи Apple.

Випадковості справді мають вплив на наше життя. Людина може з дитячого віку займатися бігом на короткі дистанції, щоб колись у майбутньому завоювати золоту медаль на світовій олімпіаді. А одного разу вийти на вулицю і потрапити під автомобіль, втративши ногу. В такому випадку ми справді говоримо про випадковість, яка завадила людині досягнути своєї мети.

З іншого боку, якщо людина не буде кожного дня наполегливо тренуватися, пробігаючи іноді десятки кілометрів – вона ніколи не зможе досягнути своєї мети (здобути олімпійське золото). І це вже жодним чином не залежатиме від того, переїде її машина, чи ні.

Інакше кажучи, праця над собою не завжди може гарантувати вам досягнення цілі (оскільки існує елемент випадковості). Зате її відсутність гарантуватиме вам посереднє існування без жодних проривів та досягнень. Ось так все просто.

А ще мені дуже сподобався пасаж Андрія Рущака, в якому він ділиться фразами Конфуція:

У давнину ті, що бажали прояснити ясну благодать у Піднебесній, спершу
впорядковували свою державу;

• ті, що бажали впорядкувати свою державу, спершу доводили до ладу свою сім’ю;
• ті, що бажали довести до ладу свою сім’ю, спершу вдосконалювали свою особу;
• ті, що бажали вдосконалити свою особу, спершу виправляли своє серце;
• ті, що бажали виправити своє серце, спершу робили відвертими свої помисли;
• ті, що бажали зробити відвертими свої помисли, спершу доводили до завершення своє знання.

Доведення знання до завершення полягає у вивірянні речей.

І ще:

Досконала людина все шукає у собі, жалюгідна — в інших

А ви часто звинувачуєте у своїх нещастях та бідах когось іншого?