Іноді диву даєшся, з якою легкістю суспільство нав’язує людям „чужі” цілі! Найяскравішим прикладом такого нав’язування є „професійні вподобання” сучасної молоді. За яким принципом батьки вчорашніх учнів (чи, рідше – самі учні) обирають свою майбутню спеціальність (а значить і вищий навчальний заклад)? За яким принципом вчорашні студенти обирають свою професію?
Думаю, тут немає над чим ламати голову – в основі вибору у переважній більшості випадків лежать гроші. Цікаво не те! Цікаво – інше: яким чином більшість людей визначають „прибутковість” діяльності?
Можливо, ви також пам’ятаєте, як наприкінці 90-их років минулого століття було дуже модно навчатися на правничих факультетах, оскільки вважалося, що саме ця освіта дозволить в майбутньому зайняти престижну і головне – ВИСОКООПЛАЧУВАНУ – посаду юриста, адвоката, нотаріуса і т. п.
Читати далі про професію, та те, яким чином все це стосується цілей…
В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
Читати далі про необхідність навчатися…
Сьогодні абсолютно випадково натрапив на посилання на свій блог у Богдана Варщука G3D-а, який пропонує долучитися до чергової естафети під назвою “Чого я досягнув у житті”. Ну так – то й так! Чудова причина поповнити блог ще однією статтею. Тим більше, що пишу я в особистому блозі не дуже часто.
Мені імпонує фраза, сказана кимось із відомих: “Як тільки ви визнаєте, що чогось досягнули – значить настав час помирати”! Насправді, я усвідомлюю, що всі ті кроки, які вже довелося пройти на моєму короткому життєвому шляху – це лише початок. Сподіваюся, майбутнє буде сповнене новими враженнями та відкриттями. Ну і звісно ж – досягненнями.
Але, звісна річ, є кілька речей, за які я вдячний долі:
Дізнатися, так за що ж я вдячний долі…