Лют 03
Не навчайтесь, будь ласка!
В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!
Спогади одного колишнього студента:
Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.
- Чудово, – сказала вона і почала писати у заліковій книжці.
- А ви що, навіть запитувати нічого не будете? – здивувався я.
Вона на мить відірвалася від заповнення заліковки, уважно глянула на мене і сказала:
- Запам’ятайте, хлопче, що менше ви знаєте, тим більш цінна я, як спеціаліст!
Ця фраза запам’яталась мені на все життя і більше я не страждав дурницями під час занять. А сьогодні самий час мені, вже доценту і одночасно проектувальнику-практику повторити те саме:
- Панове студенти, не навчайтесь, будь-ласка! Намагайтесь якомога більше отримати задарма! Що менше ви будете знати після закінчення вищого навчального закладу, то більшу цінність я матиму на ринку і то більшу плату зможу вимагати за свої послуги.
Від себе додам лише, що студентові варто навчитися визначати, яка інформація буде йому корисною, а яка – ні! Погоджусь з тими, хто стверджує, що у школі (особливо – молодших класах) людина ще не може свідомо обирати напрямок свого навчання. Але в університеті вже пора навчитися це робити і не витрачати часу на відверто непотрібні речі! Зрештою – це ж ваше життя і ваш час!
Лютий 3rd, 2009 at 19:52
Історія серйозна, доросла. І з величезною долею правди! То тільки в нашій країні в інститут “запихають”, адже на Заході це типу привілей, досягнення вчитись в університеті! Але то всі знають, а ось такі історії тільке зайве тому підтвердження. І та тітка права :)
Лютий 3rd, 2009 at 20:27
Є у мене один друг, який весь час тупо все вчить. Він — геній математики, а вчить все: від математики з фізикою до культурології та ОЮЖД. Його «біда» — гонитва за «сотнями» у заліковці. І він їх має. Проте весь свій час він вбиває на навчання, і я його іноді боюся :)
Просту інстину: в універститеті вивчаєш лише те, що хочеться (або те, що впливає на стипендію ;)), я засвоїв з першого дня. Тому особливо не напрягаюся, і маю вдосталь вільного часу для всього, що мені зараз необхідно.
Лютий 3rd, 2009 at 21:47
Колись сам писав про , і з того часу думки мої лише міцніше засіли у моїй голові. (:
Сьогоднішня система ВО — це інституція по видиранню грошей/часу за примарні “знання” (лапки не випадкові), що заснована на міфах та традиціях. Щодня доводжу на власному прикладі, що людина без диплома теж може бути щасливою (в усіх сенсах щастя, тобто і морально задовільненною, морально забеспеченою, духовно багатою і т.д.).
Лютий 4th, 2009 at 10:29
Денис, прочитав статтю. Ідеї цікаві, хоч у багатьох випадках доволі несподівані. Згоден, що за своє навчання повинна відповідати сама людина, а не вищий навчальний заклад. Якщо вчитися не хочеться – ніяка академія не допоможе. З іншого боку, якщо вчитися хочеться – відсутність формальної вищої освіти – не перешкода!
Ідеальний варіант навчання – це дати людині, яка хоче вчитися і готова інвестувати в цю діяльність час та зусилля, можливість навчатися у хорошому (по-справжньому хорошому, а не такому, яких зараз 90%) вищому навчальному закладі. Ось тоді ефект буде максимальним.
Лютий 5th, 2009 at 00:03
Ой, а скільки в нас буває непотрібних предметів. Це я почав відчувати десь так на курсі першому-другому, коли зрозумів, що те, що нам толочать чи не щодня – повна дурниця, і ніякої практичної користі в житті не принесе.
Тому вже заздалегідь вираховую, які пари дійсно цінні, а які – ні, і можна піти на каву :)
З навчальної програми я би урізав як мінімум половину матеріалу, а студентам дав можливість самим обирати, на які пари ходити, а які ні. Тоді би була самомотивація, і студенти на парах би не “відсиджувались” і викладачі просто так горлянку не дерли.
Одним словом, повна… Україна :)
Лютий 5th, 2009 at 00:50
Так, як колись сказав якийсь розумний грек: “Освіта розуму не додає”. :-)