Блог Ярослава Федорака

Коли кількість ідей та напівреалізованих проектів зростає, цілком закономірне запитання, яке постає перед людиною: „Де б узяти дві-три, а ще краще – зразу 10 додаткових годин у добі?” Мені довелося перевірити істинність цього твердження на власному прикладі.

Останнім часом як на роботі, так і поза нею доводиться реалізовувати дуже багато нових ідей та працювати над різноманітними проектами. Як правило, все закінчується просто-таки шаленою втомою, недоспаними ночами, темними колами під очима і головним болем, який стає все більш регулярним.

Звісно, вирішити цю проблему повністю неможливо. Але можна розпланувати свій час таким чином, щоб встигати більше. Основна хитрість полягає в тому, як людина виконує поставлені завдання. Якраз „нелогічність” цієї хитрості і призводить до того, що більшість людей закінчують свій день із незмінним головним болем!

На жаль, я вже не згадаю, де вперше про це прочитав. Але спробую поділитися із вами досвідом…

Як працює людський мозок?

Коли людина починає займатися якоюсь розумовою справою – діяльність її мозку схожа на рух потяга. Для того, щоб розігнатися, локомотив повинен „зірвати” з місця кілька десятків вагонів. Це надзвичайно потужне зусилля! Втім, коли вагони вже зрушили з місця – підтримувати швидкість і набирати прискорення стає набагато простіше!

Людині, яка, скажімо, пише статтю, аналізує певні дані чи займається будь-якою іншою діяльністю, що вимагає високої розумової активності, потрібен певний час щоб „розігнатися”. Мозок неначе входить у певну нірвану, після чого працювати стає набагато легше.

У моєму випадку для того, щоб повністю налаштуватися на робочий лад, потрібно приблизно 10-15 хвилин. Частенько буває, що я вирішую написати заготовку (кілька речень) для наступної публікації у блог, і, сівши за комп’ютер, так захоплююсь цією справою, що в результаті пишу закінчену статтю на 2-3 сторінки. Але це тільки у випадку, якщо мене ніщо не відволікає.

Діяльність мозку схожа на потяг, якщо йдеться про початок роботи, але вона абсолютно не схожа на нього, якщо йдеться про закінчення. Мозкові майже не притаманна інертність, яка притаманна багатотонному потягові. І якщо перш, ніж локомотив остаточно зупиниться, він може проїхати кілька сотень метрів гальмівного шляху, то мозок виходить зі стану „робочої нірвани” практично миттєво.

Висновок тут очевидний – людині потрібно 10-15 хвилин часу для того, щоб налаштуватися на продуктивну роботу, але їй вистачає 2 секунд, для того, щоб повністю втратити свою зосередженість. Зважаючи ж на специфіку роботи з комп’ютером, зовсім не дивно, що люди стають настільки менш ефективними. Адже в інтернеті існує так багато речей, які можуть вас відволікти!

Думаю, вам також знайоме це відчуття, коли займаючись практично будь-якою діяльністю ви постійно відволікаєтесь на електронну пошту, сервіси миттєвих повідомлень, соціальні мережі, випадкові телефонні дзвінки чи навіть просто розмову з колегою-сусідом. І якщо таке „переривання” траплятиметься кожні 10 хвилин (що зовсім не важко уявити), то ви ніколи так і не увійдете у стан найвищої ефективності. А отже – не зможете працювати на максимумі своїх можливостей. Зрозуміла річ, що в такому випадку немає сенсу навіть мріяти про ефективне виконання своїх обов’язків.

І ще! Людина, яка півдня сидить у асьці, а потім півдня зосереджено працює, має набагато більше шансів досягнути своїх цілей, ніж людина, яка щоп’ять хвилин відривається від своєї основної роботи на „поспілкуватися у асьці”.

Висновок: потрібно вчитися фокусуватися на чомусь одному і менше відволікатися. Можливо, тоді буде шанс досягнути задуманих цілей. Хоча кілька додаткових годин у добі все-рівно не завадять!