Блог Ярослава Федорака

У всьому світі, мабуть, не знайдеться й десятка людей, які були б повністю задоволені своєю долею. Вони можуть посміхатися на прес-конференціях та поглинати чорну ікру в найдорожчих світових ресторанах. Вони навіть можуть ствердно відповідати на запитання: „Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?” – і при цьому говорити щиру правду. Але, як би там не було – вони майже завжди знають чого їм не вистачає, щоб було ще краще!

Погодьтесь, більшість людей прекрасно знають (чи принаймні, думають, що знають), чого їм не вистачає „для повного щастя”. Комусь не вистачає квартири, хтось мріє про машину, інший – знайти ідеальну пару для шлюбу, хтось – схуднути, поправитись, почати власний бізнес, наростити м’язи, розірвати стосунки, які не приносять задоволення, позбавитись від целюліту, кинути палити, купити новий нетбук… і т. д. і т. п.

Визначення потреб зазвичай не викликає у людини жодних труднощів. Запитайте її – і вона з 90-відсотковою ймовірністю скаже, що їй потрібне для щастя. Але якщо людина знає, чого їй не вистачає, то чому ж вона просто не піде і не візьме те, що їй потрібно?..

Я, звісно, не хочу сказати, що одною тільки силою думок людина може здобути квартиру чи машину, але ж із варіантами на зразок „схуднути”, „кинути палити” чи „позбавитись від стосунків, які не приносять задоволення” проблем взагалі не повинно виникнути. Як власне, і зі всіма іншими (просто не в короткостроковому, а в довгостроковому розрізі). То чому ж так не виходить?

Цілі, які ми перед собою ставимо

Ось вам приклад. Є людина, яка, скажімо, хоче схуднути. Що для цього потрібно? Ясна річ – обрати правильну дієту і почати її дотримуватися! Все дуже просто. Але тільки на словах! Дуже багато людей, які мають проблеми із зайвою вагою, не можуть позбавитися шкідливих звичок і втілити в життя свою мрію.

При цьому не можна сказати, що вони взагалі нічого не роблять. Вони читають журнали про схуднення, шукають в інтернеті описи різноманітних програм, дехто (ті, що багатші) навіть платить гроші дієтологам за розробку спеціальної дієти під особисті потреби їхнього організму. Проте, через кілька місяців після прочитання чергової „надихаючої” статті чи випадкового погляду у дзеркало, такі люди починають усвідомлювати, що за цей час нічого не змінилося. Або змінилося, але зовсім „не в той бік”.

Те саме можна сказати практично про будь-яку іншу ціль. Якщо ви хочете кинути палити – ви також знайомитесь із різноманітними методиками, купуєте нікотинову жуйку, спілкуєтесь з такими само нещасними на спеціалізованих форумах. А все, що потрібно – це просто перестати палити.

Якщо ви хочете купити квартиру – ви постійно відстежуєте динаміку цін на спеціалізованих ресурсах, читаєте статті агенцій, радіючи кожній позитивні новині щодо зміщення на ринку нерухомості і дуже багато мрієте, як з’їдете із цього остогидлого орендованого приміщення у свій власний дім. А потрібно лише поставити певну грошову ціль і почати до неї рухатися. Взяти за звичку щомісяця відкладати певну суму на свій рахунок у банку (чи у сейф, якщо банкам ви не довіряєте).

Продовжувати можна скільки завгодно.

Автор фотографії: [nati]

Всі мислять категоріями планування, а потрібно мислити категоріями „переходів”

Проблема ж полягає в тому, що всі ми мислимо категоріями планування. Ми знаємо, як чудово буде нам у майбутньому, коли мрія нарешті здійсниться (коли ми схуднемо, кинемо палити, наростимо м’язи чи купимо квартиру). Іноді ми навіть плануємо, як будемо досягати цієї цілі. Але щоб справді прийти туди, куди заплановано, потрібно не просто планувати, але й втілювати заплановане. Не просто читати про дієту – а дотримуватися її. Не просто спостерігати, на скільки впали ціни на нерухомість у цьому місяці, а накопичувати заощадження.

Досягнути змін можна тільки за допомогою „переходів”. Якщо є дві точки, одна з яких відображає сучасні реалії, а інша – ту ідеальну мрію, до якої ми хочемо прийти – то тільки рух від однієї точки до іншої призведе до результату.

Звісно, перш ніж почати рухатися, нам потрібно побачити сам шлях. Але не варто на цьому зациклюватися. Проблема зазвичай полягає не у невмінні побачити шлях, а у тому, що навіть побачивши його, ми часто зупиняємося, як вкопані, і не починаємо свій рух. А почавши – зупиняємося.

Якщо звести вищесказане до моїх улюблених блогосферних аналогій: то для того, щоб завести автономний тематичний блог, вам потрібно:

• проаналізувати нішу;
• обрати тему;
• купити хостинг і домен;
• встановити WordPress;
• налаштувати блог за допомогою тем та плагінів;
• регулярно оновлювати блог, пишучи цікаві та корисні тематичні пости;
• займатися просуванням та розкруткою свого ресурсу.

Кожен із цих кроків передбачає конкретні дії. Ви не зможете встановити WordPress, якщо перед цим не купите хостинг і домен; не зможете налаштувати оформлення блога за допомогою тем та плагінів до тих пір, поки не встановите WordPress. Ви не зможете писати цікаві та корисні тематичні пости, якщо не оберете тему… і так далі…

Коли я планував розпочати перший блог, то більше року не міг цього зробити. І причина полягала не у простій ліні – я дуже багато планував і обдумував, яким чином зробити це краще. Але, займаючись плануванням, я майже не приділяв уваги переходам. Більше року я планував купити хостинг, встановити WordPress і розпочати ведення блога. А знаєте, скільки часу пішло на втілення цих цілей? Приблизно три дні. Та й то, тільки тому. Що раніше у мене не було жодного досвіду роботи з цим двигунцем.

Таким чином, щоб досягнути бажаних змін, менше думайте про те „чи це можливо” і „що вам за це буде”, а більше про те, як пройти шлях від точки „А” до точки „Б”. І пам’ятайте – іноді для досягнення кінцевої мети вам потрібно буде пройти ще через десяток таких „точок”. Головне – не зупинятися на цьому шляху!