Гру 06
Вона закохана у птаха…
Хтось може і не знав, що Ярослав Федорак окрім всього іншого - ще й поет! Правда останній мій вірш був написаний аж ніяк не менше, ніж 5 чи 6 років назад…
Обіцяв Миколі Костиняну викласти свою поезію на особистому блозі. А обіцянки, як відомо, належить виконувати. Тому не судіть строго (вірш написаний за часів мого навчання у 10-му чи 11-му класі школи). Якщо сподобається - потім викладу ще…
Вона закохана у птаха
Володаря німих висот
Вона - самотня. Прагне краху
Байдужих слів, щасливих нот
Що люди склали в рок-н-роли,
Що люди забруднили в спів.
Їй крики чайки над Подолом
Куди приємніш черствих слів.
Вона закохана у мрію,
У журавля, що в небесах…
Бо люди лиш ненависть сіють,
А він… назавжди… тільки птах!
І взагалі - щось малувато останнім часом у моєму житті поезії. Складається враження - що її взагалі, у всьому світі, якось менше стало…
Грудень 6th, 2008 at 23:35
Браво! Ще одна творча людина в блоґосфері! До речі, ти мої творіння читав?
Грудень 6th, 2008 at 23:37
Які з них? Якщо ті, які публікувалися на блозі - то так, читав. :) Віршів не читав…
Грудень 7th, 2008 at 13:10
Ярославе, ти й ПРОЗУ казав шо маєш і обіцяв викласти!:)))))))
Грудень 7th, 2008 at 14:25
Ну не все ж зразу! :) Може якось і викладу…
Грудень 7th, 2008 at 15:13
Ну раз вже таке діло - то хочу замовити тобі вірша (тобто би ти написав і виклав тут), але якогось сороміцького змісту (чи хоча б з нецензурщиною)
шо скажеш?:)
Грудень 7th, 2008 at 15:38
гг… ні, ну ти собі уявляєш, де нецензурщина, і де я? :) У мене якщо слово “придурок” в творах проскакувало - то це було вершиною нецензурщини! так що віршик з нецензурщиною не вийде…
я прямо як те “янголятко”, правда? аж самому противно!
Грудень 7th, 2008 at 15:45
Імідж - страшна штука:))))))
Грудень 7th, 2008 at 15:51
імідж - ніщо, спрага - все…
а якщо серйозно - я не сказав би, що це імідж. Швидше, якийсь внутрішній супротив. Навіть коли всі навколо вважають мат за розмовне слово (хоча мені в цьому плані повезло - найближче оточення так не вважає)…
Грудень 7th, 2008 at 17:39
мені пощастило служити в збройних силах - так шо таке:)))
Грудень 8th, 2008 at 11:29
Це ще далеко не все моє, так що слідкуй - скоро буду креативи публікувати пачками :)
Грудень 8th, 2008 at 11:52
Давно пора!!!
Грудень 8th, 2008 at 12:01
masterpiecer, з нетерпінням чекатиму! :)
Грудень 8th, 2008 at 18:51
> І взагалі - щось малувато останнім часом у моєму житті поезії. Складається враження - що її взагалі, у всьому світі, якось менше стало
Та ні, чому ж. От наприклад почитаєш, в яких умовах жили люди 100, 200, 300 і більше років тому - диву даєшся, як вони могли серед всієї тої жорстокості створювати прекрасні речі…
Грудень 8th, 2008 at 19:40
Ой, не думаю, шо жорстокості стало менше:))))))
Грудень 8th, 2008 at 23:05
Може й не менше. Але толерантності, попре все побільшало. Люди порозумнішали (хоч частина й навпаки))) Те, за що раніше спалювали на вогнищах, зараз є нормою життя.
Грудень 8th, 2008 at 23:16
Угу. тепер можна без жодної причини когось розстріляти, чи залишити вмирати голодною смертю, а чи просто розмінювати людські життя в рамках якихось експериментів:)
Грудень 12th, 2008 at 16:36
о! вірші!! гарно в тебе колись виходило. викладай ще! і оповідання. бажано закінчені. бо знаю я твою звичку починати і не закінчувати))
Червень 4th, 2010 at 19:08
трапляються речі, коли хочеться підписатися під кожним словом,як от зараз, читаючи це…