Блог Ярослава Федорака

Останнім часом, разом із накопиченням нових проектів, завдань та інтересів, я все більш гостро відчуваю постійну нестачу часу. А раз так – доводиться обирати, чим зайнятися прямо зараз, а що відкласти на потім…

Здавалося б, у цьому підході немає нічого дивного, адже так поступає абсолютна більшість людей. Кожного дня, приходячи на роботу, ми змушені розставляти пріоритети щодо виконання тих чи інших завдань (а у найгірших випадках ці пріоритети замість нас розставляють інші люди). Кожного дня, приходячи з роботи додому, ми знову ж постаємо перед пріоритетами: почитати книгу, яка вже давно вкривається пилюкою на полиці; відповісти на електронні листи від друзів; сходити з дружиною у кіно; чи завалитися на диван і подивитися телевізор.

Наші пріоритети часто не дають нам розважитись чи просто зіграти в покер, пропустивши кілька пляшечок пива з друзями.

Думаю, я мало кому відкрию секрет, якщо скажу, що 20% наших зусиль приносять 80% результату – це знаменитий принцип Парето, про який сьогодні знає майже кожен. Цей принцип діє практично у всіх сферах життя. 20% людей володіють 80% світового багатства; 20% наших занять створюють 80% ефекту, а 20% клієнтів компанії приносять 80% прибутку… продовжувати можна скільки завгодно!

Про що мало хто знає – так це про причину, яка не дає змогу втілити принцип Парето кожній пересічній людині! Адже очевидно, що збільшивши виконання найбільш ефективної роботи з 20% до 40% ми підвищимо свою ефективність майже вдвічі, а при цьому – витрачатимемо точнісінько таку саму кількість часу. Якщо ж всі 100% часу ми будемо зайняті тільки тими справами, які мають найбільше значення – тоді наша продуктивність зросте на (80*5) 400%!!!

Як визначити пріоритети?

Справа зовсім не в тому, що люди не можуть визначити, яка із їхніх робіт є більш, а яка – менш ефективною! Визначити найважливіші завдання та задачі дуже легко. Для цього варто лише записати всі види робіт, які ви виконуєте протягом тижня, і дати собі відповідь на запитання, яку з них ви зробили б у першу чергу, якби точно знали, що всі інші вам не вдасться зробити ніколи в житті. Точнісінько так само можна обрати другу та третю за пріоритетом роботу.

Отриманий вами перелік пріоритетів, з великою ймовірністю, і буде визначенням тих робіт, які мають найвищу ефективність. Займіться тільки ними і відмовтесь від усього другорядного – і ви підвищите свою продуктивність, вдвічі, втричі, а можливо – навіть в чотири рази!

То чому ж люди продовжують виконувати неефективну роботу?

Як вже згадувалося вище – принцип Парето відомий кожному. Але не кожен знає, що 20% високоефективних задач зазвичай виявляються найскладнішими і такими, що людина інстинктивно намагається їх уникнути.

Уявіть типову ситуацію (не виключено, що ви неодноразово стикалися із такою у реальному житті):

Людина приходить на роботу, заварює каву і сідає з колегами обговорювати проблеми вчорашнього футболу. Попивши кави і наговорившись, вона виходить на перекур з колегами із іншого відділу. Потім згадує, що дружина просила купити додому миючий засіб. Оскільки після роботи всі магазини вже зачинені – вискакує до сусіднього супермаркету (а що тут такого? До нього всього 10 хвилин пішки). Потім нарешті повертається на робоче місце, сідає за комп’ютер – і миттю заходить в улюблену соціальну мережу, паралельно завантажуючи Скайп, щоб розпитати онлайн-друзів про вчорашню вечірку в клубі. Потім телефонує ще одному знайомому, якого не бачила вже сто років, щоб привітати з днем народження і нарешті заходить на сайт новин, щоб дізнатися, що відбувається у світі. Не прочитавши навіть двох статей, дивиться на годинник – і з жахом помічає, що вже давно настала обідня перерва. Не закриваючи новинного сайту (його ж недочитано) – виходить у сусідню кафешку на обід. Повернувшись пізніше, ніж заведено (адже обід у неї також почався не вчасно), відразу сідає дочитувати новини. Потім переходить на анекдоти. Ще раз перевіряє соцмережі та електронну пошту і виходить на перекур. Спілкується з колегами на теми, які не стосуються роботи. Повертається в офіс і заварює чай – знову спілкується з колегами. Телефонує дружині, щоб запитати, чи не потрібно чогось купити по дорозі додому. Дізнається, що в домі немає хліба і, згадавши що після роботи магазини вже зачинені, не відкладаючи на потім, відразу ж вискакує в супермаркет. Повертається і нарешті береться за роботу. Працює годину (а можливо – навіть півтори), час від часу киваючи на мовчазні запитання колег, мовляв: «Роботи навалилося – за рік не переробиш»! А рівно о шостій, з відчуттям виконаного обов’язку (але без жодних фактичних результатів для компанії) йде додому!

Скільки реально ефективних завдань виконала така людина? У скільки разів могла б підвищитись її продуктивність, якби замість перекурів та походів у супермаркет вона займалась безпосередніми роботами (тобто працювала не годину – а вісім)? Які наслідки це мало б для компанії та для неї особисто?..

Саме в цьому й полягає проблема! Замало знати, які 20% занять принесуть нам 80% віддачі. Потрібно знайти у собі мужність та наполегливість займатися саме ними, відмовившись (або хоча б скоротивши до мінімуму) відволікаючі фактори. А це буває дуже і дуже складно!

Не дарма ж говорять: «Хто робить не більше, ніж від нього вимагають, ніколи не отримає більше, ніж йому платять!»