Хто стежить за моїми оновленнями у твіттері - вже знає, що на позаминулих вихідних ми з друзями їздили до Карпат. Похід наш пролягав горами від Вижниці до Косова. Всього горами було пройдено близько 25 кілометрів (від Вижниці до Косова). Якщо хтось захоче повторити наш “подвиг” - карти додаються. Як воно було (з усіма подробицями у кольорі) дивіться (і трішки читайте) далі.
Ця місцинка знаходиться кілометрах в десяти від Вижниці. Сюди нас (7 чоловік) привезли бусиком і залишили наодинці із природою. Подорож тільки починається. Схоже, нам потрібно дряпатися десь в бік он-тієї скелі.
Читати далі (багато фоток)…
За підтримки:
Поспішайте - оригінальна акція від Drugrevenue практично закінчилася
На днях мав не надто приємний досвід подачі документів на вироблення закордонного паспорта у Києві. Для того, щоб для інших людей він виявився більш приємним - поділюся деякими своїми спостереженнями.
Отже, дано: ви живете у Києві, хоча прописані у іншому місті (таких ситуацій у столиці - “хоч греблю гати”). При цьому у вас немає ні бажання, ні, що найголовніше - часу, для того, щоб їхати “додому” і витрачати кілька днів на здачу документів (а потім і на отримання закордонного паспорта).
На щастя ця проблема вирішується, після того, як у травні 2008-го року по вул. Саксаганського, 4 у Києві свою роботу почав Загальнодержавний центр видачі закордонних паспортів. Тут отримати закордонний паспорт зможе кожен, не залежно від місця його проживання та прописки. Сам центр знаходиться неподалік (2 хвилини пішки) від метро Палац Спорту і працює з 10-тої до 19-тої (окрім п’ятниці, коли там скорочений день). Субота і неділя - вихідні!
Читати далі про оформлення закордонного паспорту в Києві…
Обдумуючи цю статтю, я наче сперечався сам із собою. Бо сам чудово розумію і на глибинному рівні усвідомлюю, що мова – це той грунт, без якого нація, як культурна одиниця, гине. З мови вона починається. Але нація – це все-таки не лише мова.
На подібні думки наштовхнув мене коментар Олександра Жиденка aka Sandy, з яким я повністю погодився. Майже з кожним словом. З кожною ідеєю (чи напівідеєю), яка виникала у тому коментарі. А потім сам себе злякався. Бо не можна – категорично не можна – видавати свої власні бажання за дійсність. Бо коли я читаю текст, який повністю відповідає моїм власним спостереженням – то ковтаю його, наче той бальзам… – а він і лягає, як бальзам на душу. І чомусь думаю, що такий шаблон поведінки притаманний якщо не всім – то принаймні дуже багатьом людям. Ми любимо читати те, що відповідає нашому власному світогляду. Бо це начебто ще раз доводить, що ми праві.
Але до всього (а до своїх власних переконань - особливо) варто бути критичними. І тим більше, у випадках, коли ми стикаємося з текстами (думками, ідеями), з якими погоджуємося на 100%.
Читати далі про українську мову та націю…
Спонсор запису
У великих містах бассейн все частіше стає необхідністю для відпочинку
Поняття емоційного інтелекту (emotional quotient (EQ) вперше було використане у 1990-му році американськими психологами Джоном Маєром та Пітером Соловеєм (таке милозвучне українське прізвище). Воно об’єднало в собі вміння людей розбиратися у своїх власних думках, почуттях та контролювати свої емоції. Мені ж з поняттям EQ вперше довелося зіткнутися років так зо два назад, на одній з практичних конференцій по управлінню персоналом. І тоді цей феномен надзвичайно мене зацікавив.
Категорія емоційного інтелекту йде своїми коренями в проблему жорсткої визначеності людської долі. І тут все дуже просто: якщо в момент настання зрілості людина володіє певним набором особистісних якостей та навичок – то чи здатна вона змінитися? Іншими словами, якщо, скажімо, у свої 25 років я раптом вирішую, що зовсім не хочу бути архітектором (про що мріяв і на що вчився з дитинства) і вирішую, що хочу стати маркетологом чи pr-менеджером (тобто обрати професію з абсолютно іншим набором необхідних якостей) то чи можу я набути ці якості, працюючи над собою? Чи можу змінитися?
Теорія EQ, як основного рушія людської результативності та ефективності (і як наслідок - успішності) імпонує мені саме тим, що за твердженнями дослідників емоційний інтелект піддається тренуванню. Себто, як і у випадку з м’язами, ви самі можете вирішувати, наскільки розвинутим буде ваш емоційний інтелект.
Читати далі про емоційний інтелект…
Спонсор запису:
Просування та розкрутка сайтів в Інтернеті та пошукових системах
Цей пост - по суті коментар до статті Сергія Петренка про роль твіттера, які інструмента маркетингу, який я, попри всі свої старання, так і не зміг запостити у систему коментування IntenseDebate, встановлену на його блозі (хоча перепробував безліч варіантів, починаючи від різних браузерів, і закінчуючи реєстрацією в самій системі). Чудовий спосіб “спростити” життя коментаторові! Але зараз не про неї…
Отже, стаття Сергія - це відгук на мій переклад десяти ознак, які вказують, що вашій компанії не варто користуватися твіттером, опублікованих на Менеджмент@БЛОЗі. Чесно кажучи, було навіть якось дивно читати такий відгук від людини, яка чудово розуміється на тонкощах функціонування принципів Web 2.0 та первинності комунікацій у сучасному інтернеті.
В якийсь момент у мене склалося враження, що Сергій просто неправильно зрозумів основну ідею статті. Я жодною мірою не намагаюся применшити роль твіттера, як інструмета для маркетингу та піару. Навпаки - вважаю його одним із найкращих сервісів для просування послуг та продуктів в інтернеті. Все питання в тому, яким чином це буде відбуватися! Може настав час нарешті відійти від “канонів одностороннього мовлення минулого тисячоліття”?
Читати далі про принципи відкритої комунікації у твіттері…